дійник

Дійни́к. Традиційна форма спільного випасу худоби. Нез’організовані такі спілки істнують в нас не від сегодня, от хоть би одаї, стаї, дійники, як то їх називають. Річ певна, що люди, котрі пристають до дійника, виходять на тім ліпше, як ті, що не пристають. Дома і від 5 овець на зиму бриндзі не спрячеш, а в дійнику і від двох мати меш досить (Канюк, 1906, 6); Чинш був таньший, пасовиско ліпше (бо не брало ся замного худоби на один кусень), а в дійнику був найліпший порядок (Канюк, 1905, 6).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дійник — ч., зах. 1》 род. -у. Дійна худоба. 2》 род. -а. Дійниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дійник — Дійник, -ку м. 1) = дойняк. Шух. І. 109, 212. 2) = дійниця. Вх. Лем. 410. Словник української мови Грінченка