кошт
Кошт.
1. Вартість. Сівачка 17-рядкова, на прим[ір] “КолюмбіяДріль", коштує646корон, а може бути на 12-15 літ. [...] Річний кошт сівачки є такий: сплата (амортизация) машини — 40 К 60 с. ; чинш-16 К15 с. ; ризико 1 і nie проц від 646 — 9 К 69 с. ; направки 10 проц. від 646 -64К60 с. Разом річний кошт — 131 К 04 с. (Товариш, 1908, 216).
2. Витрати, збитки. Хто не пришле гроший до означеного висше дня, наразить сам себе на неприємности і на кошта, без яких можна обійти ся (Б., 1906, рекл.)
// пол. koszt — 1) витрати, видатки, 2) ціна, вартість; нім. die Kosten — кошти, витрати, kosten — коштувати.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кошт — кошт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кошт — ФР. видаток, витрата, вартість; (власний) рахунок; (державний) утримання, забезпечення; мн. КОШТИ, гроші, фінанси, фонди, капітал; пр. КОШТОМ, КОШТАМИ, (чиїм|и|) на кошт чий, за рахунок чий, (- видання) накладом. Словник синонімів Караванського
- кошт — див. гроші Словник синонімів Вусика
- кошт — КОШТ див. ко́шти. Словник української мови у 20 томах
- кошт — кошт: ◊ ви́провадитися < своїм > вла́сним коштом → випровадитися Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кошт — Кошт, ко́шту; ко́шти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кошт — КОШТ див. ко́шти. Словник української мови в 11 томах
- кошт — Кошт, -ту м. 1) Расходъ, издержки. Хитро, мудро та невеликим коштом. Ном. № 3716. 2) Иждивеніе, средства. Поробивши власним коштом човни. К. ЧР. 234. Хрест я вже своїм коштом ставлю. Св. Л. 311. Словник української мови Грінченка