наслідник
Наслі́дник. Наступник, спадкоємець. Мусить числити ся з тим фактом наслідник бл[аженної] п[амяти] владики (Б., 1895, 19, 1)
// рос. наследник- наступник, спадкоємець.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наслідник — наслі́дник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- наслідник — див. СПАДКОЄМЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- наслідник — -а, ч., соц. Наступник (престолу, царства). Великий тлумачний словник сучасної мови
- наслідник — 1. спадкоємець, наступник 2. це послідач (хто йде слідами) Словник чужослів Павло Штепа
- наслідник — НАСЛІ́ДНИК, а, ч., розм. 1. Особа, яка одержала спадщину або має право на одержання її. [Шевцов:] Ти мій наслідник, а як ти оженишся з нею мужичкою, то я в тебе однімаю наслідство!.. (Б. Словник української мови у 20 томах
- наслідник — НАСЛІ́ДНИК, а, ч., розм. 1. Особа, яка одержала спадщину або має право на одержання її. Він.. знав також, що се його єдиний син, наслідник його маєтку (Фр., V, 1951, 280); Хотілось би наслідника, хазяїна у двір, бо дівчата, відомо, чужа користь (Збан. Словник української мови в 11 томах