1. Українська літературна мова на Буковині

повстати

Повста́ти, повстава́ти. Виникнути, з’явитися, утворитися. Через це постановлене повстав би один міліон газдівств мужицких (Б., 1895, 21, 3); Читаючи такі статі, з котрих зміст і задушевні думки не иньші, як отсі наведені нами, ми не можемо затаїти нашого здивованя, що у нас такі плиткі гасла можуть повставати і жити (Б., 1895, 120, 1); Фонд, потрібний на всякі вивласненя, на добровільне закупно, як і на устроюванє фарм, буде в міру потреби повставати з продажи державної ренти (Б., 1907, 62, 2); От з того то гуртка людий повстали в селі перші товариства, читальня, Січ, а вкінци і каса пожичкова і щаднича систему Райфайзена (Товариш, 1908, 127); В такий спосіб повстала перед сімома роками і в нашій Буковині так звана Рада культури краєвої. Уряд сей отримує ся грішми краєвими і державними і має свою окрему старшину і урядників (Товариш, 1908, 203)

// пол. powstać, powstawać — 1) виникнути, з’явитися, утворитися, 2) встати, піднятися (з місця), 3) повстати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повстати — повста́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повстати — Повстати (повставати) й постати (поставати) Дехто не розрізняє схожих слів повстати й постати, через те каже: «Отоді передо мною повстала проблема — як мені жити в такому становищі далі?... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. повстати — див. повставати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повстати — Повста́ти, -ста́ну, -неш, -нуть; повста́нь, -та́ньмо, -та́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повстати — ПОВСТА́ТИ див. повстава́ти². Словник української мови у 20 томах
  6. повстати — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  7. повстати — ПОВСТА́ТИ див. повстава́ти². Словник української мови в 11 томах
  8. повстати — I. Повставати, -таємо́, -єте́ гл. Встать (во множествѣ). Старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61. Ото гарненько повстававши, помолились до церкви Богу. Кв. Вранці Бог, св. Петро і св. Миколай повставали. Драг. 111. 2) Высадиться. Словник української мови Грінченка