1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

повстати

Повстати (повставати) й постати (поставати)

Дехто не розрізняє схожих слів повстати й постати, через те каже: «Отоді передо мною повстала проблема — як мені жити в такому становищі далі?»

Слова повставати, повстати означають «підніматися (піднятися), вставати (встати) відразу кільком людям»: «Повставали з-за столу, подякували хазяїнові» (Панас Мирний), «пробуджуватися (пробудитися) до активних дій», «учиняти (учинити) заколот, повстання», «діяти (подіяти) вороже до когось»: «І соромно мені вам зізнаватися, що повстав я проти шлюбу» (Ю. Яновський). Слова постати, поставати означають «виникнути (виникати), утворитися (утворюватися)»: «Силами ентузіастів-запоріжбудівців постала з руїн «Теплоелектроцентраль» (Остап Вишня); «Ні, я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала» (Леся Українка).

З цього видно, що в першій помилковій фразі треба було сказати: «Отоді передо мною постала проблема...».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повстати — повста́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повстати — Повста́ти, повстава́ти. Виникнути, з’явитися, утворитися. Через це постановлене повстав би один міліон газдівств мужицких (Б., 1895, 21, 3); Читаючи такі статі, з котрих зміст і задушевні думки не иньші, як отсі наведені нами... Українська літературна мова на Буковині
  3. повстати — див. повставати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повстати — Повста́ти, -ста́ну, -неш, -нуть; повста́нь, -та́ньмо, -та́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повстати — ПОВСТА́ТИ див. повстава́ти². Словник української мови у 20 томах
  6. повстати — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  7. повстати — ПОВСТА́ТИ див. повстава́ти². Словник української мови в 11 томах
  8. повстати — I. Повставати, -таємо́, -єте́ гл. Встать (во множествѣ). Старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61. Ото гарненько повстававши, помолились до церкви Богу. Кв. Вранці Бог, св. Петро і св. Миколай повставали. Драг. 111. 2) Высадиться. Словник української мови Грінченка