подих

Подих, дух, віддих, дихання

«Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю М. Рильського «Словник і питання культури мови», надруковану в «Радянській Україні» 3 й 4 квітня 1963 р., де тонкий знавець української мови звертає між іншим увагу на недоречність у таких фразах слова подих. Адже це слово означає не «дихання», а «подув»: «Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця» (О. Донченко), — або вказує на нові впливи: «Подих нової епохи дійшов і до цього великого міста» («Вітчизна»). Російські відповідники — дуновение, веяние.

Навпаки, там де йдеться про дихання, українська класика вдавалась до слів дух («Вона аж зблідла, дух забивсь». — І. Нечуй-Левицький; «Молодиця не переведе духу, верещить». — Марко Вовчок), віддих («Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя». — М. Коцюбинський), дихання («Інші квіти в диханні весни розцвітуть». — В. Сосюра).

Російському вислову задержать дыхание відповідають українські затамувати (зупинити, затримати) дух («Вони проминули ще десяток склепів, затамовуючи дух». — Ю. Смолич), затамувати віддих («Олег, затамувавши віддих, визирнув з-за димаря». — О. Донченко); російському перевести дух (дыхание) — українські вислови звести дух («А ви дайте мені дух звести». — Марко Вовчок), перевести (відвести) дух («Вийшовши на високу гору, вони стали проти самого пам’ятника, щоб перевести трохи дух». — І. Нечуй-Левицький), відсапнути («Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння». — А. Кримський), відітхнути («Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і знов відіткнув». — І. Франко). Російському вислову нельзя дух перевести відповідають українські не можна дух відвести, не здихнутися, не здихатися («Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик». — П. Куліш).

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подих — -у, ч. 1》 Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. || Те саме, що зітхання. || Видихуване нагріте повітря. || Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря. Одним подихом — а) дуже швидко, блискавично; миттю; б) дружно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (В. Собко); // Те саме, що зітха́ння. Радісний подих пронісся в юрбі (А. Словник української мови у 20 томах
  3. подих — По́дих, -ху; по́дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. подих — Подих, -ху м. Дыханіе; дуновеніе. К. ХП. 23. Гріє їй своїм подихом руки. Г. Барв. 537. Подих ночної прохолоди. К. МХ. 21. Словник української мови Грінченка
  5. подих — подих – дух – дихання “Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу”; “Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!” Навівши ці фрази, взяті з творів сучасних українських письменників... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  6. подих — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
  7. подих — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  8. подих — по́дих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. подих — Дихання, віддих, фр. дух, кн. вдих і видих; (вітру) ПОДУВ, струмінь; (весни) ознака, прикмета, призвістка; (квітів) запах; (волі) П. вплив. Словник синонімів Караванського
  10. подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко, Зор. крила, 1950, 8); // Те саме, що зітха́ння. Словник української мови в 11 томах