подих

ПО́ДИХ, у, ч.

1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих.

Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко, Зор. крила, 1950, 8);

// Те саме, що зітха́ння.

Радісний подих пронісся в юрбі (Головко, І, 1947, 14);

*У порівн. Вони [хвилі] гомоніли все тихше і тихше, і з їх гомону виникала пісня, безнадійна і хмура.. Ледве чутно, як подих, прозвучала вона й заніміла… (Л. Укр., III, 1952, 590);

// Видихуване нагріте повітря.

Ти ідеш, пренепорочна, Перелогами-лугами І дитину зогріваєш Теплим подихом своїм (Рильський, II, 1960, 247);

Степан відчув гарячий подих коня (Епік, Тв., 1958, 530);

// Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря.

Отак лежав я, мабуть, довгенько, коли щось мені почулося — якийсь ледве чутний чи порух, чи подих (Вовчок, VI, 1956, 319);

Ішов [боєць], наче в повітрі. Землі під ним не було. Намагався не дихати, бо весь Будапешт чув його подих (Гончар, III, 1959, 258);

Понад берегом стежкою до городів нестримно поспішало двоє. Навіть важкі подихи чути було в чорнолозах (Ле, Ю. Кудря, 1956, 144).

◊ До оста́ннього по́диху див. оста́нній;

Затамо́вувати (затамува́ти) по́дих — те саме, що Затамо́вувати (затамува́ти) ди́хання (дух, ві́ддих і т. ін.) ( див. затамо́вувати); Захо́плювати (захопи́ти) по́дих див. захо́плювати;

Зачаї́ти по́дих див. зачаї́ти;

Ле́две перево́дити (перевести́) по́дих див. перево́дити;

Не перево́дити (не перевести́) по́диху див. перево́дити;

Одни́м по́дихом:

а) дуже швидко, блискавично; миттю.

Чутка.. облетіла район одним подихом (Тют., Вир, 1964, 540);

б) дружно.

— Хороше було б, коли б уся Руська земля одним подихом жила (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 48);

Перейма́є (перейма́ло, перейняло́) по́дих, безос. — те саме, що Займа́є (зайняло́) дух ( див. займа́ти).

Валерій так розганявся по льоду, що переймало подих (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 73);

Прийня́ти оста́нній по́дих чий — побути біля кого-небудь у момент його смерті.

[Марина:] Ой мій таточку!.. не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (Кроп., V, 1959, 547).

2. Рух повітря; вітер.

Весна прийшла, на синьому Дунаю Сплескала лебединими крильми, Дунула теплим подихом по краю (Фр., XI, 1952, 247).

3. Повів, повівання.

Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (Коцюб., І, 1955, 180);

Чується подих тропічної тьмяної, п’яної ночі (Рильський, І, 1960, 185);

*У порівн. Голос у неї знизився, він пройшов по камері, як подих морозу (Тудор, Народження, 1941, 61);

// Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь.

Вже він чує смертний подих, Думка лине в інший світ (Л. Укр., IV, 1954, 194);

В цих пахощах прілого листя відчувався подих весни (Шиян, Вибр., 1947, 178);

// перен. Віяння, прояв чого-небудь.

Не кохання, а тільки перший подих і перший туманець його тривожно торкнулися дівочого серця (Стельмах, І, 1962, 277);

// Те саме, що за́пах.

Побіг [Краньцовський] до Славка й зачав його обнімати й цілувати. Слинив його п’яним ротом, а подихом алкоголю душив (Март., Тв., 1954, 260);

Її зустріла [в каюті] м’яка напівтемрява.. і знайомі сильні подихи білих троянд (Епік, Тв., 1958, 280);

Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Янов., І, 1958, 104).

4. перен. Вплив, дія чого-небудь на щось.

Чого він чекав, чого сподівався? То був дим, імла, що розвіялись од подиху дійсності… (Коцюб., І, 1955, 127);

В усіх творах письменника [Мирного] виразно відчувається подих «Кобзаря», його гуманізм і пафос (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 632).

5. перен. Основний напрям, загальний зміст, сутність чого-небудь.

Немає сумніву, що відтворення подиху сучасності, який відчувається в образному строї кращих творів української радянської музики, значною мірою досягнуте через проникнення їх авторів у живу інтонаційно-музичну атмосферу Радянської України (Ком. Укр., 7, 1961, 75);

// Якесь начало, що визначає поведінку, напрям думок і т. ін.

Подих волі й братерства.