1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подих

по́дих

-у, ч.

1》 Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих.

|| Те саме, що зітхання.

|| Видихуване нагріте повітря.

|| Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря.

Одним подихом — а) дуже швидко, блискавично; миттю; б) дружно.

2》 Рух повітря; вітер.

3》 Повів, повівання.

|| Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь.

|| Те саме, що запах.

4》 перен. Вплив, дія чого-небудь на щось.

5》 перен. Основний напрям, загальний зміст, сутність чого-небудь.

|| Якесь начало, що визначає поведінку, напрям думок і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подих — подих – дух – дихання “Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу”; “Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!” Навівши ці фрази, взяті з творів сучасних українських письменників... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. подих — по́дих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. подих — Дихання, віддих, фр. дух, кн. вдих і видих; (вітру) ПОДУВ, струмінь; (весни) ознака, прикмета, призвістка; (квітів) запах; (волі) П. вплив. Словник синонімів Караванського
  4. подих — Подих, дух, віддих, дихання «Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. подих — По́дих, -ху; по́дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (В. Собко); // Те саме, що зітха́ння. Радісний подих пронісся в юрбі (А. Словник української мови у 20 томах
  7. подих — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  8. подих — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
  9. подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко, Зор. крила, 1950, 8); // Те саме, що зітха́ння. Словник української мови в 11 томах
  10. подих — Подих, -ху м. Дыханіе; дуновеніе. К. ХП. 23. Гріє їй своїм подихом руки. Г. Барв. 537. Подих ночної прохолоди. К. МХ. 21. Словник української мови Грінченка