подих

ПО́ДИХ, у, ч.

1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих.

Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (В. Собко);

// Те саме, що зітха́ння.

Радісний подих пронісся в юрбі (А. Головко);

* У порівн. Вони [хвилі] гомоніли все тихше і тихше, і з їх гомону виникала пісня, безнадійна і хмура .. Ледве чутно, як подих, прозвучала вона й заніміла... (Леся Українка);

// Видихуване нагріте повітря.

Ти ідеш, пренепорочна, Перелогами-лугами І дитину зогріваєш Теплим подихом своїм (М. Рильський);

Степан відчув гарячий подих коня (Г. Епік);

// Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря.

Отак лежав я, мабуть, довгенько, коли щось мені почулося – якийсь ледве чутний чи порух, чи подих (Марко Вовчок);

Ішов [боєць], наче в повітрі. Землі під ним не було. Намагався не дихати, бо весь Будапешт чув його подих (О. Гончар);

Понад берегом стежкою до городів нестримно поспішало двоє. Навіть важкі подихи чути було в чорнолозах (Іван Ле).

2. Рух повітря; вітер.

Весна прийшла, на синьому Дунаю Сплескала лебединими крильми, Дунула теплим подихом по краю (І. Франко).

3. По́дув, повів, повівання.

Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (М. Коцюбинський);

Чується подих тропічної тьмяної, п'яної ночі (М. Рильський);

* У порівн. Голос у неї знизився, він пройшов по камері, як подих морозу (С. Тудор);

// Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь.

Вже він чує смертний подих, Думка лине в інший світ (Леся Українка);

В цих пахощах прілого листя відчувався подих весни (А. Шиян);

// перен. Вияв, прояв чого-небудь.

Не кохання, а тільки перший подих і перший туманець його тривожно торкнулися дівочого серця (М. Стельмах).

4. Те саме, що за́пах.

Побіг [Краньцовський] до Славка й зачав його обнімати й цілувати. Слинив його п'яним ротом, а подихом алкоголю душив (Л. Мартович);

Її зустріла [в каюті] м'яка напівтемрява .. і знайомі сильні подихи білих троянд (Г. Епік);

Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський).

5. перен. Вплив, дія чого-небудь на щось.

Чого він чекав, чого сподівався? То був дим, імла, що розвіялись од подиху дійсності... (М. Коцюбинський);

В усіх творах письменника [Мирного] виразно відчувається подих “Кобзаря”, його гуманізм і пафос (з наук. літ.).

6. перен. Основний напрям, загальний зміст, суть чого-небудь.

Подих сучасності, що відчувається в новітній літературі (з газ.);

// Якесь начало, що визначає поведінку, напрям думок і т. ін.

Подих волі й братерства.

[Аж (про́сто)] дух (по́дих) захо́плює (перехо́плює) / захопи́ло (перехопи́ло) див. захо́плювати;

Стри́мувати / стри́мати по́дих див. стри́мувати.

◇ [Аж] забива́є (спира́є, захо́плює, запира́є і т. ін.) / заби́ло (спе́рло, захопи́ло, запе́рло і т. ін.) [у гру́дях] ди́хання (по́дих, ві́ддих і т. ін.) див. забива́ти;

Відда́ти оста́нній по́дих див. віддава́ти;

(1) До оста́ннього по́диху (ві́ддиху, зітха́ння) – до кінця життя, до смерті.

Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра);

Але хтось другий [усередині Максима] понуро цитькнув і, зітхнувши, вирішив іти, йти, йти... До останку. До останнього віддиху. До кінця (І. Багряний);

– Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині, – говорив гвардії майор (О. Гончар);

Ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих) див. перево́дити;

(2) На одно́му по́дихові (по́диху) – легко, швидко, без труднощів.

Не така вже й близька відстань од Семенютиного подвір'я до Змієвого валу, але Масюта здолав її, як мовиться, на одному подихові (І. Головченко і О. Мусієнко);

Повість захоплює гострим сюжетом, барвистістю одмін [частин дії], вона читається на одному подиху (з газ.);

Не перево́дити / не перевести́ ду́ху (дух, по́диху, по́дих) див. перево́дити;

Не перево́дячи / не переві́вши ду́ху (дух, по́диху, по́дих) див. перево́дити;

(3) Одни́м по́дихом:

а) дуже швидко, миттю, блискавично.

Чутка про те, що побито іскрівців і що командир “Іскри” не хто інший, як колишній голова троянівської артілі Оксен, облетіла район одним подихом (Григорій Тютюнник);

б) дружно, злагоджено.

– Хороше було б, коли б уся Руська земля одним подихом жила (А. Хижняк);

Перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих) див. перево́дити;

Перейма́є (перейма́ло) / перейняло́ по́дих див. перейма́ти;

Прийня́ти оста́нній по́дих див. прийма́ти;

Тамува́ти (таї́ти, зата́ювати, затамо́вувати і т. ін.) / затамува́ти (затаї́ти, зачаї́ти, рідше притаї́ти і т. ін.) по́дих (ди́хання, ві́ддих, дух і т. ін.) див. тамува́ти;

(4) Таму́ється по́дих (ві́ддих, ди́хання) – у когось перехоплює дихання під впливом якихось почуттів.

Недарма ж так .. тамується дихання, коли вони вчитуються в ті рядки (Іван Ле);

То не була цікавість просто з нудьги, від такої цікавості не іскряться так очі й не тамується так подих (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подих — подих – дух – дихання “Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу”; “Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!” Навівши ці фрази, взяті з творів сучасних українських письменників... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. подих — по́дих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. подих — Дихання, віддих, фр. дух, кн. вдих і видих; (вітру) ПОДУВ, струмінь; (весни) ознака, прикмета, призвістка; (квітів) запах; (волі) П. вплив. Словник синонімів Караванського
  4. подих — Подих, дух, віддих, дихання «Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. подих — -у, ч. 1》 Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. || Те саме, що зітхання. || Видихуване нагріте повітря. || Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря. Одним подихом — а) дуже швидко, блискавично; миттю; б) дружно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. подих — По́дих, -ху; по́дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. подих — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  8. подих — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
  9. подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко, Зор. крила, 1950, 8); // Те саме, що зітха́ння. Словник української мови в 11 томах
  10. подих — Подих, -ху м. Дыханіе; дуновеніе. К. ХП. 23. Гріє їй своїм подихом руки. Г. Барв. 537. Подих ночної прохолоди. К. МХ. 21. Словник української мови Грінченка