подих
подих – дух – дихання
“Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу”; “Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!” Навівши ці фрази, взяті з творів сучасних українських письменників, тонкий знавець нашої мови Борис Антоненко-Давидович звернув увагу на недоречність у них слова подих. Адже воно означає не “дихання”, а “подув”: “Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця” (Олесь Донченко), або вказує на нові впливи: “Подих нової епохи дійшов і до цього маленького міста” (з журналу). Російські відповідники – дуновение, веяние.
Навпаки, там, де йдеться про дихання, українська класика вдавалася до слів дух (“Вона аж зблідла, дух забивсь” – Іван Нечуй-Левицький; “Молодиця не переведе духу, верещить” – Марко Вовчок), віддих (“Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя” – Михайло Коцюбинський), дихання (“Інші квіти в диханні весни розцвітуть” – Володимир Сосюра).
Російському вислову задержать дыхание відповідають затамувати (зупинити, затримати) дух (“Вони проминули ще десяток склепів, затамувавши дух” – Юрій Смолич), затамувати віддих (“Олег, затамувавши віддих, визирнув з-за димаря” – Олесь Донченко). А зворот перевести дыхание перекладається українською звести дух, перевести (відвести) дух, відсапнути (“Лаговський важко одсапнув з того прудкого ходіння” – Агатангел Кримський), відітхнути (“Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і знов відітхнув” – Іван Франко). У російського нельзя дух перевести – українські відповідники не можна дух відвести, не здихнутися.
Значення в інших словниках
- подих — по́дих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- подих — Дихання, віддих, фр. дух, кн. вдих і видих; (вітру) ПОДУВ, струмінь; (весни) ознака, прикмета, призвістка; (квітів) запах; (волі) П. вплив. Словник синонімів Караванського
- подих — Подих, дух, віддих, дихання «Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- подих — -у, ч. 1》 Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. || Те саме, що зітхання. || Видихуване нагріте повітря. || Шум, утворюваний вдиханням і видиханням повітря. Одним подихом — а) дуже швидко, блискавично; миттю; б) дружно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подих — По́дих, -ху; по́дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (В. Собко); // Те саме, що зітха́ння. Радісний подих пронісся в юрбі (А. Словник української мови у 20 томах
- подих — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
- подих — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
- подих — ПО́ДИХ, у, ч. 1. Втягування і виштовхування повітря під час дихання; вдих і видих. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко, Зор. крила, 1950, 8); // Те саме, що зітха́ння. Словник української мови в 11 томах
- подих — Подих, -ху м. Дыханіе; дуновеніе. К. ХП. 23. Гріє їй своїм подихом руки. Г. Барв. 537. Подих ночної прохолоди. К. МХ. 21. Словник української мови Грінченка