1. Українська літературна мова на Буковині

порука

Пору́ка. Відповідальність. Той поруки члени тоді не мають зовсім чого лякати ся, як старшина каси буде так ґаздувати, що ніде нічо не пропаде, але кождий довжник каси віддавати ме свій довг касі в призначенім речинци разом з процентом (См.-Стоцький, Порадник, 9);

● Стоваришенє з обмеженою порукою — товариство з обмеженою відповідальністю. “Селяньска каса" стоваришенє з обмеженою порукою, приймає вкладки на книжки щадничі і вкладки на біжучім рахунку і опроцентовує їх на 5 ½ (Б., 1909, рекл.)

// пол. poręka — порука, відповідальність; див. іще стоваришенє.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порука — пору́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порука — Запевнення, гарантія; (успіху) запорука; (кругова) ІД. обітниця покривати один одного. Словник синонімів Караванського
  3. порука — -и, ж. 1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; взята на себе відповідальність за когось. Бути порукою в чому — служити гарантією чого-небудь; з повною відповідальністю запевняти кого-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порука — Зарука, запорука Словник чужослів Павло Штепа
  5. порука — ПОРУ́КА, и, ж. 1. У кримінальному процесі – один із запобіжних заходів, який полягає в одержанні від особи письмового зобов'язання про те, що вона ручається за обвинуваченого, за належну його поведінку; бере на себе відповідальність за нього. Словник української мови у 20 томах
  6. порука — пору́ка: ◊ перебира́ти на се́бе пору́ку → перебирати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. порука — Не ручись за нікого, та й це зазнаєш нічого злого Непоручившись не зазнаєш клопоту. Поруку тягнуть за руку. Хто ручиться, той відвічальний. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. порука — кругова́ пору́ка. 1. Взаємна відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі людей за кого-, що-небудь. Селяни були зв’язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (З підручника). Фразеологічний словник української мови
  9. порука — ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. Словник синонімів української мови
  10. порука — Пору́ка, -ки, -ці; -ру́ки, -ру́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порука — ПОРУ́КА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; прийнята на себе відповідальність за когось. Леон тепер жалував троха, що вчора поквапився дати Бенедьові тоту поруку (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. порука — рос. ручательство взяття на себе відповідальності за іншу особу, поручительство. Eкономічна енциклопедія
  13. порука — Порука, -ки ж. Поручительство. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка