порука

ПОРУ́КА, и, ж.

1. У кримінальному процесі – один із запобіжних заходів, який полягає в одержанні від особи письмового зобов'язання про те, що вона ручається за обвинуваченого, за належну його поведінку; бере на себе відповідальність за нього.

Леон тепер жалував троха, що вчора поквапився дати Бенедьові тоту поруку (І. Франко);

Порука і застава, встановлені третьою особою в забезпечення зобов'язання, припиняються з переводом боргу, коли заставодавець або поручитель не дали згоди відповідати і за нового боржника (з мови документів);

// Гарантія, запевнення в чому-небудь.

Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М. Томчаній).

2. чого. Джерело, основа чого-небудь; умова, що забезпечує успіх чогось; запорука.

– Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? (М. Коцюбинський);

// рідко. Свідчення, доказ чого-небудь.

Десь думає [князь], як тяженько княжить Без войська [війська] і без бука, Бо ось головою поважно хита, А то – дум поважних порука (І. Франко).

Бра́ти / взя́ти на пору́ки див. бра́ти;

Бу́ти / ста́ти пору́кою див. бу́ти;

Дава́ти / да́ти пору́ку див. дава́ти.

◇ (1) Кругова́ пору́ка:

а) взаємна відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі людей за кого-, що-небудь.

Селяни були зв'язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (з навч. літ.);

б) взаємна домовленість про утримання від чесного зізнання, про приховування чогось і т. ін. (перев. з корисливою метою).

[Возний:] Всі грішні, та іще й як! І один другого так обманюють, як того треба, і як не верти, а виходить кругова порука (І. Котляревський);

Сатиричному зображенню кругової поруки нижчих і вищих інстанцій бюрократично-чиновницького апарату присвячено байку [Гребінки] “Рибалка” (з наук. літ.);

(2) На пору́ки, зі сл. випустити, звільнити – звільнити під відповідальність трудового колективу, громадської або окремої особи, які можуть поручитися за перевиховання і виправлення того, хто вчинив злочин.

Для передачі особи на поруки необхідні щиросердне розкаяння обвинуваченого, невчинення нею раніше злочину та наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації (з наук.-попул. літ.);

В тюрмі він був захворів – тепер звільнили на поруки (Л. Смілянський).