1. Приповідки або українсько-народня філософія

порука

Не ручись за нікого, та й це зазнаєш нічого злого

Непоручившись не зазнаєш клопоту.

Поруку тягнуть за руку.

Хто ручиться, той відвічальний.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порука — пору́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порука — Пору́ка. Відповідальність. Той поруки члени тоді не мають зовсім чого лякати ся, як старшина каси буде так ґаздувати, що ніде нічо не пропаде, але кождий довжник каси віддавати ме свій довг касі в призначенім речинци разом з процентом (См. Українська літературна мова на Буковині
  3. порука — Запевнення, гарантія; (успіху) запорука; (кругова) ІД. обітниця покривати один одного. Словник синонімів Караванського
  4. порука — -и, ж. 1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; взята на себе відповідальність за когось. Бути порукою в чому — служити гарантією чого-небудь; з повною відповідальністю запевняти кого-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порука — Зарука, запорука Словник чужослів Павло Штепа
  6. порука — ПОРУ́КА, и, ж. 1. У кримінальному процесі – один із запобіжних заходів, який полягає в одержанні від особи письмового зобов'язання про те, що вона ручається за обвинуваченого, за належну його поведінку; бере на себе відповідальність за нього. Словник української мови у 20 томах
  7. порука — пору́ка: ◊ перебира́ти на се́бе пору́ку → перебирати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. порука — кругова́ пору́ка. 1. Взаємна відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі людей за кого-, що-небудь. Селяни були зв’язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (З підручника). Фразеологічний словник української мови
  9. порука — ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. Словник синонімів української мови
  10. порука — Пору́ка, -ки, -ці; -ру́ки, -ру́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порука — ПОРУ́КА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; прийнята на себе відповідальність за когось. Леон тепер жалував троха, що вчора поквапився дати Бенедьові тоту поруку (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. порука — рос. ручательство взяття на себе відповідальності за іншу особу, поручительство. Eкономічна енциклопедія
  13. порука — Порука, -ки ж. Поручительство. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка