потрафити

Потра́фити. Зуміти, змогти. Львівский “Боян” від осени минувшого року мав диригента п. ОстапаНижанковского, чоловіка, відданого всею душею музиці. Він потрафив з’організувати такий сильний і добрий хор, якого ще в “Бояні” не було (Б., 1895, 11, 3); Се велика річ потрафити звернути увагу і завзятість Русинів замісць на всіляких “ворогів“ — на себе. Коли Русини прийдуть до пізнаня, що передовсім они самі — найбільші свої вороги через те, що не дбають о свою силу, тоді настане зворот долучшого (Б., 1895, 82, 1); Мені, признаю ся, навіть чудно троха, аби Ти, мабуть, тепер лиш повнолітний, мав уже за собою стілько дійстної, користної роботи. Хрін Тебе не взяв, мов з рукава сиплеш, навдивовижу людям, та ще й докторат робиш, і панну любиш, і тяжко вчену річ друкуєш і — гроший не маєш. Се тілько Русин так потрафить (Маковей, Листи, 550); Не є се така знов велика штука [провадити рахунки, книжки касові, списувати протоколи і т. д. ], щоб єї не потрафив і господар, але все- таки мусів би він тої штуки привчити ся (н. пр. в Чернівцях в “Рускій Касі ”) (См.-Стоцький, Порадник, 3); Наша доля в будучности залежить від нас самих, як потрафимо в згоді і неустрашимо всі разом і кождий поодиноко нести й надалі високо народний прапор, тоді побідамусить бути наша (Звідомл., 1914, 67)

// пол. potrafić — зуміти, змогти.