розважити

Розва́жити, розва́жувати. Обміркувати, зважити, всебічно розглянути. Буду вдоволений, коли Вп. патріоти ваші розважать порушену мною тут справу і вискажуть свою думку (Б., 1895, 1, 3); Мої панове, сли розважите дальше, що такий високоповажаний архімандрит сьміє подавати за факт такі нісенітниці, як що я мою мову в суботу читав, а крім того, що ту мову мені хто иньший виробив, то можете набрати понятя о способі їх войованя (Б., 1895, 7, 3); На заявленє ґубернатора Волині, в котрім жадає ся заснованя шкіл рільничих для селян, відповів цар, що сю справу пильно розважить (Б., 1895, 14, 3); Позаяк однак не обсаджено місця інспектора культури краєвої, а в дальшій части сего справозданя поставить ся внесене на установленє краєвої ради культурної, то треба б розважити питане, чи не було б відповідно іменувати культурного інспектора краєвого до службової чинности при ц[ісарско]-к[оролівскім] правительстві в Чернівцях (Б., 1899, 35, 1); Старшина має обов’язок добре розважити ціль, на яку бере хтось пожичку і після того означувати также і речинці сплати (См.-Стоцький, Порадник, 39-40); І коли прихильників язикового утраквізму не переконали наші виводи, нехай заглянуть до тогочасної педагогічної літератури [Австриї половини XIX ст. ] і розважать ті арґументи, які тоді вже підносили против сеї системи (Корд., 1904, 39)

// пол. rozważyć, rozważać — 1) розважити (на вазі), 2) перен. зважити, обміркувати, розміркувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розважити — розва́жити 1 дієслово доконаного виду відволікти, розвеселити розва́жити 2 дієслово доконаного виду поділити на частини Орфографічний словник української мови
  2. розважити — I див. розважати. II див. розважувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розважити — РОЗВА́ЖИТИ¹ див. розважа́ти. РОЗВА́ЖИТИ² див. розва́жувати¹. Словник української мови у 20 томах
  4. розважити — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Словник синонімів української мови
  5. розважити — Розва́жити, -ва́жу, -ва́жиш; -ва́ж, -ва́жмо, -ва́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розважити — РОЗВА́ЖИТИ¹ див. розважа́ти. РОЗВА́ЖИТИ² див. розва́жувати¹. Словник української мови в 11 томах
  7. розважити — Розважити, -ся см. розважати, -ся и розважувати, -ся. Словник української мови Грінченка