стратити
Стра́тити. Втратити. Русини стратили в нім чоловіка ученого і працьовитого, щирого і прикладного учителя (Б., 1895, 5, ..) Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо, а записував тільки все якнайстараннійше. Та диво, вимівки Оксанині ставали що раз, то коротші (Б., 1895, 8, 2) Хінці стратили в сій битві 1900 людий; 600 Хінців дістало ся до неволі (Б., 1895, 9, ..) Ото погорів знов один господар Петро Бойчук в Товтрах, що жалував кілька левів на асекурацию, а тепер стратив сотки (Б., 1895, 1, ..) Московскі аґенти закинули сітку на всю австрийску Русь і аґітують безнастанно за тим, щоби австрийскі Русини стратили всяку надію на свій розвій (Б., 1895, 13, 1)
// пол. stracić — втратити, позбутися.
Значення в інших словниках
- стратити — стра́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- стратити — СТРА́ТИТИ див. стра́чувати. Словник української мови у 20 томах
- стратити — стра́тити втратити (ст): Льонця ще перед війною стратила мужа, та й так сама й сама цілісіньке життя (Авторка) ◊ стра́тити розу́м збожеволіти (ст)|| = засвіркувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стратити — див. страчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стратити — втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Фразеологічний словник української мови
- стратити — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- стратити — Стра́тити, стра́чу, -тиш, -тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стратити — СТРА́ТИТИ див. стра́чувати. Словник української мови в 11 томах
- стратити — Стратити, -ся см. страчувати, -ся. Словник української мови Грінченка