1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

стратити

стра́тити втратити (ст): Льонця ще перед війною стратила мужа, та й так сама й сама цілісіньке життя (Авторка)

◊ стра́тити розу́м збожеволіти (ст)|| = засвіркувати

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стратити — стра́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стратити — Стра́тити. Втратити. Русини стратили в нім чоловіка ученого і працьовитого, щирого і прикладного учителя (Б., 1895, 5, ..) Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо... Українська літературна мова на Буковині
  3. стратити — СТРА́ТИТИ див. стра́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. стратити — див. страчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стратити — втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Фразеологічний словник української мови
  6. стратити — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. стратити — Стра́тити, стра́чу, -тиш, -тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стратити — СТРА́ТИТИ див. стра́чувати. Словник української мови в 11 томах
  9. стратити — Стратити, -ся см. страчувати, -ся. Словник української мови Грінченка