тягар

Тяга́р. Вага.

● Тягар питомий - питома вага. По скінченю всеї иньшоїроботи в молочарні контролює ся молоко в такий спосіб: бере ся 10 ст3 квасу сірчаного (тягар питомий 1. 82) дає ся єго до бутірометра, а опісля додає 1 ст3 амілевого спиритусу, але так обережно, аби спирт не змішав ся з квасом сірчаним (Товариш, 1908, 157-158)

// порівн. пол. cięrzar właściwy — питома вага.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягар — (те, що дуже обтяжує, завдає клопотів) тягота, обтяження, вага, (що пригнічує) гніт, ноша. Словник синонімів Полюги
  2. тягар — тяга́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. тягар — Вага, з. вагота; (носія) вантаж; (у діжці з солінням) гніт; (війни) знегоди, клопоти, злигодні; (віків) спадщина, спадок; (на дуиіі) камінь; ФР. обуза, тягота, тяжкість, обтяжливість, ід. ярмо на шиї <�шию>; тягарець. Словник синонімів Караванського
  4. тягар — див. вага; важкий Словник синонімів Вусика
  5. тягар — [т'агар] -ара, ор. -арем, м. (на) -ар'і, р. мн. -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  6. тягар — ТЯГА́Р, я́, ч. 1. Вага; велика вага. Камінню властивий тягар, пекучість – огневі, Плинність – воді (М. Зеров); Руки його слабіли й тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Григорій Тютюнник); * Образно. З юрби виходить похила бабуся. Словник української мови у 20 томах
  7. тягар — -я, ч. 1》 Вага; велика вага. 2》 Важкий вантаж, важка ноша. 3》 перев. чого, перен. Дуже важкі обов'язки, знегоди, клопоти. || Гнітючі переживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тягар — душа́ несе́ тяга́р чия. Хто-небудь болісно переживає, тужить, страждає; комусь дуже важко. Про що він (Хмельницький) думав, сам на сам з собою, опівночі, напередодні бою? Який душа несла його тягар, про що тоді він радився із Богом?... Фразеологічний словник української мови
  9. тягар — ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Словник синонімів української мови
  10. тягар — Тяга́р, -ра́, -ро́ві, -ро́м; -гарі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тягар — ТЯГА́Р, я́, ч. 1. Вага; велика вага. Камінню властивий тягар, пекучість — огневі, Плинність — воді (Зеров, Вибр., 1966, 137); Руки його слабіли й тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Тют., Вир, 1964, 116); *Образно. З юрби виходить похила бабуся. Словник української мови в 11 томах
  12. тягар — Тягар, -ра, тягарь, -ря м. Время, тяжесть. Г. Барв. 412. Не для того я співаю, що гаразд ся маю: тяжкий тягар на серденьку — я го ся збуваю. Гол. II. 759. Словник української мови Грінченка