тягар

душа́ несе́ тяга́р чия. Хто-небудь болісно переживає, тужить, страждає; комусь дуже важко. Про що він (Хмельницький) думав, сам на сам з собою, опівночі, напередодні бою? Який душа несла його тягар, про що тоді він радився із Богом? Те знає лиш перо і каламар (Л. Костенко).

здійма́ти / здійня́ти (зня́ти) (важки́й) ка́мінь (тяга́р) з се́рця (з душі́). Звільняти від того, що гнітить, мучить кого-небудь. Злість душила його за горло, а прокльони, які посилав він усяким законам, що не дають бідним людям спокійно жити, не здіймали важкого каменя з серця, не зменшали злості (М. Коцюбинський); Христі наче хто камінь зняв з душі: зразу стало і вільно, і легко (Панас Мирний).

лежа́ти на душі́ (на се́рці). 1. у кого і без додатка. Бути предметом постійних роздумів, переживань, страждань і т. ін.; турбувати, гнітити когось. Я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душі важке лежить (П. Куліш); На серці ж у Надії лежала печаль. ..Юрій від одинокого пострілу недобитого фашиста назавжди залишився у чужій землі (С. Чорнобривець). важки́м ка́менем (тягаре́м) лежа́ти на се́рці. Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського. Важким, фізично відчутним каменем вона тепер лежала на серці… (О. Гончар); Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (З. Тулуб). 2. кому. Викликати чиюсь прихильність, подобатися комусь і т. ін.; схвалювати щось. Грабунок, як такий, ніколи не лежав йому (Довбушу) на серці, і тепер та обставина, що він виступав лише яко (як) месник, .. се окрилювало (Г. Хоткевич).

ляга́ти / лягти́ (важки́м (усі́м, непоси́льним і т. ін.)) тягаре́м на пле́чі чиї, кому. Ставати предметом чиїх-небудь великих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось. І велика, досі незнана відповідальність — чує — лягає йому на плечі нещадним тягарем (О. Гончар); Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира (З газети); Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (М. Стельмах).

нести́ тяга́р на свої́х пле́чах (на собі́). Мати обтяжливі обов’язки, виконувати важку, велику за обсягом роботу, здійснювати якусь дуже складну справу. — Я оце щойно прийшов з роботи і трохи втомлений…— О, розумію, .. розумію… Такий тягар нести на своїх плечах, такий тягар… (М. Ю. Тарновський); Бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Г. Хоткевич).

скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р. Звільнятися від чого-небудь гнітючого, позбуватися чогось небажаного, відчуваючи полегкість. Цілі століття злигоднів викарбували на ньому (роді) свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (О. Довженко); Єдина істота в світі спроможна погасить вогонь, що спалює його єство, скинути з грудей тягар, що не дає дихати (В. Речмедін); Сів (Іван) писати повість. Треба ж було скинути з душі страшний тягар баченого (П. Колесник); Я читаю в ваших втомлених очах жаль і бажання щирого каяття… ви прагнете через святу оповідь скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Ірина Вільде).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. (Меланка:) Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

(уве́сь) тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі кого, чиї. Хто-небудь відчуває обтяжливість якихось обов’язків. Увесь страшний тягар соціального і національного поневолення ліг на плечі селянства і міської бідноти (І. Цюпа). уве́сь тяга́р лежи́ть на пле́ча́х чиїх. Увесь тягар підготовки до дворічної експедиції лежав на плечах Бутакова (З. Тулуб).

(як (мов, на́че і т. ін.)) тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й. Відчути велике полегшення. Висповідавшись, Кабанець ніби гору скинув з плечей. Ми з ним подружили по-справжньому (Ю. Збанацький); Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (С. Чорнобривець); Пан маршалок глубоко (глибоко) зітхає, немов скинув з плечей якийсь великий тягар, і звішує голову, мов підрізаний (І. Франко).