тягар

ТЯГА́Р, я́, ч.

1. Вага; велика вага.

Камінню властивий тягар, пекучість – огневі, Плинність – воді (М. Зеров);

Руки його слабіли й тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Григорій Тютюнник);

* Образно. З юрби виходить похила бабуся. Тягар літ давить її до землі (О. Підсуха).

2. Важкий вантаж, важка ноша.

– Бери, бери! – розсердився пан Стець. – Не носити ж мені тягар самому! (О. Ільченко);

Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар. Але всі п'ятеро, крекчучи, завдали собі ящики на плечі (Ю. Смолич).

3. перев. чого, перен. Дуже важкі обов'язки, знегоди, клопоти.

Життя моє було тягар (А. Кримський);

Боротьба смердів змусила пануючий клас піти на поступки і зменшити тягар феодальної експлуатації (з наук. літ.);

Зустрічайте ж бурю, якщо посіяли вітер. Зазнайте тягаря війни і на своїй землі (О. Довженко);

// Гнітючі переживання.

[Гайдай:] Скажіть мені, товариші, куди йти?.. Щоб силу мав я одрубати в собі тяжкий тягар, що душить, смокче серце і розриває мозок?.. (О. Корнійчук);

Молодий хлопець виносив з рідного села важкий тягар роздумів (П. Колесник).

◇ Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) на се́бе (на свої́ пле́чі) [весь] тяга́р див. бра́ти;

Бу́ти / ста́ти тягаре́м див. бу́ти;

Душа́ несе́ тяга́р див. душа́;

Здійма́ти / здійня́ти (зня́ти) [важки́й] ка́мінь (тяга́р) з се́рця (з душі́) див. здійма́ти;

Лежа́ти [важки́м] ка́менем (тягаре́м) на се́рці (на душі́) див. лежа́ти;

Ляга́ти / лягти́ [важки́м (непоси́льним, усі́м і т. ін.)] тягаре́м на пле́чі див. ляга́ти;

Нести́ [весь] тяга́р на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. нести́;

Нести́ тяга́р на свої́х пле́чах (на собі́) див. нести́;

Нести́ тяга́р у се́рці див. нести́;

Скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р див. скида́ти;

Скида́ти / ски́нути тяга́р з плече́й див. скида́ти;

(1) Тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому і без дод., чиє (чиї). – хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою.

[Меланка:] Не знаю вже... чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу... і наче лиха все чекаю... (І. Кочерга);

І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко);

(2) [Уве́сь] тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі кого, чиї – хто-небудь відчуває обтяжливість якихось обов'язків.

Увесь страшний тягар соціального і національного поневолення ліг на плечі селянства і міської бідноти (І. Цюпа);

Увесь тягар підготовки до дворічної експедиції лежав на плечах Бутакова (З. Тулуб);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й див. скида́ти;

(3) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому – хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого.

Навік минуло врем'я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський);

Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах);

Йшла – й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).