1. Фразеологічний словник української мови

тягати

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги (Сеспель), не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть (хлопці) день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягати — тяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тягати — Волокти, волочити; (на собі) носити; (куди) затягати; (з дна) витягати, (за собою) водити; (на допити) викликати; (одіж) одягати; (за вуха) скубти, смикати; (чуже) красти. Словник синонімів Караванського
  3. тягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
  4. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький); Звалилася .. Словник української мови у 20 томах
  5. тягати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. 2》 Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо. 3》 розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тягати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  7. тягати — Тяга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев., II, 1956, 250); Звалилася.. Словник української мови в 11 томах
  9. тягати — Тяга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Таскать, тащить. Велике діло борону тягати! Гліб. 2) Тормошить, терзать. Сірко.... немилосердно тягав на всі боки нещасного ведмедя, тільки шмаття летіло. Левиц. І. 1. 230. 3) Объ одеждѣ: носить, таскать. Словник української мови Грінченка