тягати

ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що.

1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін.

Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький);

Звалилася .. на нього [коня] вся й важка й легка робота. Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали, і плуга тягав (Г. Хоткевич);

Приємно тягати копиці до стогу (О. Довженко).

2. Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо.

– Та що ж ви робили?.. – Якісь дуби тягав (І. Франко);

Вони щиро працювали на земляних роботах, тягали каміння, качали воду (Ю. Яновський);

Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (І. Цюпа).

3. розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою.

Флегматичного Мокрієвського Фесенко скрізь тягав за собою .. для компанії (І. Нечуй-Левицький);

Він увесь день тягав мене по вбогім садку довкола своєї батьківської хати (І. Франко);

// Примушувати ходити, з'являтися куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

– А Николку тягатимуть шандарі [жандарми] за волоцюзтво (Л. Мартович);

Ще невідомо, винен він чи ні? Може, й справді даремно хлопця тягають? – роздумував Тимко (Григорій Тютюнник);

Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра (Є. Кротевич).

4. розм. Одягати, носити.

– Справив їй [жінці] святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає (М. Стельмах);

Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастьорку (В. Собко).

5. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.

Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку, черпають кип'ячку, тягають віск (І. Франко);

Біля колодязя зарипів звід – це Прокіп воду тягав (А. Головко);

// Ловити (рибу).

Бувало, в цей самий час, восени, – які щуки тягав він “на живця”! (М. Рильський);

Дніпровські плавні – це цілий край з низовими лісами, .. з тихими озерами, заводями та протоками, де ще запорожці тягали волоками рибу (О. Гончар).

6. Скубти, смикати до болю (за волосся, вуха і т. ін.).

Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси (І. Нечуй-Левицький);

Мені сподобалося в школі. Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський).

7. розм. Брати чуже; красти.

– Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами – так і потягне (Б. Грінченко);

– Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Совка і смушки тягає, Совка і фураж переполовинює (О. Гончар).

(1) Тяга́ти / затяга́ти по суда́х кого – мучити кого-небудь судовими процесами, частими викликами в суд.

– Затягати по судах він зможе. Зуміє дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М. Стельмах);

Тетерю тягають по судах, йому загрожує баніція (вигнання за межі держави) (із журн.).

◇ (2) За па́тли тяга́ти (цу́пити і т. ін.) кого – те саме, що Па́тли обірва́ти (обску́бти і т. ін.) (див. обрива́ти¹).