тягатися

ТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.

1. Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено.

– Буде отак, безщасна, цілий вік тинятись та тягатись з економії на економію (І. Нечуй-Левицький);

– Я тепер бачу, що не перероблю його на своє, а вічно тягатися отак-о по лісах – та де! О тім гріх навіть і думати (Г. Хоткевич);

// Переходити, переїжджати з місця на місце, жити в різних місцях.

– А я, – каже [Горпина], – вік ізвікувала, усе тягаючись по чужих дворах (Марко Вовчок);

Старша дочка [генеральші] десь далеко в Московщині; середня тягається по всіх усюдах за полком (Панас Мирний).

2. Вчащати куди-небудь або до кого-небудь.

Дід Грицай .. вже не так часто тягався по корчмах та по гостях (І. Нечуй-Левицький);

// Вести неморальний спосіб життя, мати інтимні стосунки з ким-небудь; волочитися (у 4 знач.).

Не одно ж і лихо на мою голову. Чоловік тягається, п'янствує (Ганна Барвінок);

– Десь там тягалася по городах, може, не одно байстря вже мала, а сюди приїздить дівувати (С. Васильченко).

3. з чим. Носити, возити що-небудь з собою, постійно мати при собі.

На заставі таких розкошей, як роялі, ще ніхто не догадався поставити, отож і доводиться .. концертмейстеру тягатися з акордеоном (П. Загребельний);

// Переносити з місця на місце що-небудь; носитися з чим-небудь.

Мусили тягатися [солдати] з тими кружалами дроту, носитися з телефонними апаратами (Ю. Збанацький);

– Голод скрізь, а в них [у куркулів] хліба .. хто зна й скільки! Як ніч, так і починають з мішками тягатися (А. Головко).

4. Змагатися, суперничати.

– З вами, молодими, мені вже тягатись не сила... (О. Гончар);

// Боротися.

– Та хіба йому з оцими зливками бавитись? Йому на сцені з Піддубним тягатись! (Яків Баш).

5. Скубтися, смикати до болю одне одного (за волосся, вуха і т. ін.).

Тепер обидві разом прозивали себе послідніми словами й тягалися за волосся (Л. Мартович);

Старий Гаркуша воює з .. старообрядцями, за бороди з ними тягається (О. Гончар).

6. Вести судову справу, судитися.

Давай [Онисько і Василь] судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували (Панас Мирний);

Три роки ми тягались по судах та несли кривавий гріш адвокатам (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягатися — тяга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тягатися — Волочитися, віятися; (по гостях) вчащати до кого; (з чим) носитися; (з ким) ЗАП. змагатися, мірятися силою <�чубами>; (за чуби) скубтися, смикатися; (в суді) судитися, процесуватися. Словник синонімів Караванського
  3. тягатися — [т'агатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. тягатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено. || Переходити, переїжджати з місця на місце, жити в різних місцях. 2》 Вчащати куди-небудь або до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тягатися — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. тягатися — ТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено. — Буде отак, безщасна, цілий вік тинятись та тягатись з економії на економію (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. тягатися — Тяга́тися, -га́юся, -єшся гл. 1) Тащиться. А сам узявся за повод та й тягнеться. Рудч. Ск. II. 176. 2) Таскаться, шляться. А ти все по тих шинках тягаєшся — п'янице, ледащо! Рудч. Ск. II. 22. 3) Таскаться, волочиться. Словник української мови Грінченка