тягатися
ТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено.
– Буде отак, безщасна, цілий вік тинятись та тягатись з економії на економію (І. Нечуй-Левицький);
– Я тепер бачу, що не перероблю його на своє, а вічно тягатися отак-о по лісах – та де! О тім гріх навіть і думати (Г. Хоткевич);
// Переходити, переїжджати з місця на місце, жити в різних місцях.
– А я, – каже [Горпина], – вік ізвікувала, усе тягаючись по чужих дворах (Марко Вовчок);
Старша дочка [генеральші] десь далеко в Московщині; середня тягається по всіх усюдах за полком (Панас Мирний).
2. Вчащати куди-небудь або до кого-небудь.
Дід Грицай .. вже не так часто тягався по корчмах та по гостях (І. Нечуй-Левицький);
// Вести неморальний спосіб життя, мати інтимні стосунки з ким-небудь; волочитися (у 4 знач.).
Не одно ж і лихо на мою голову. Чоловік тягається, п'янствує (Ганна Барвінок);
– Десь там тягалася по городах, може, не одно байстря вже мала, а сюди приїздить дівувати (С. Васильченко).
3. з чим. Носити, возити що-небудь з собою, постійно мати при собі.
На заставі таких розкошей, як роялі, ще ніхто не догадався поставити, отож і доводиться .. концертмейстеру тягатися з акордеоном (П. Загребельний);
// Переносити з місця на місце що-небудь; носитися з чим-небудь.
Мусили тягатися [солдати] з тими кружалами дроту, носитися з телефонними апаратами (Ю. Збанацький);
– Голод скрізь, а в них [у куркулів] хліба .. хто зна й скільки! Як ніч, так і починають з мішками тягатися (А. Головко).
4. Змагатися, суперничати.
– З вами, молодими, мені вже тягатись не сила... (О. Гончар);
// Боротися.
– Та хіба йому з оцими зливками бавитись? Йому на сцені з Піддубним тягатись! (Яків Баш).
5. Скубтися, смикати до болю одне одного (за волосся, вуха і т. ін.).
Тепер обидві разом прозивали себе послідніми словами й тягалися за волосся (Л. Мартович);
Старий Гаркуша воює з .. старообрядцями, за бороди з ними тягається (О. Гончар).
6. Вести судову справу, судитися.
Давай [Онисько і Василь] судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували (Панас Мирний);
Три роки ми тягались по судах та несли кривавий гріш адвокатам (П. Козланюк).
Значення в інших словниках
- тягатися — тяга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тягатися — Волочитися, віятися; (по гостях) вчащати до кого; (з чим) носитися; (з ким) ЗАП. змагатися, мірятися силою <�чубами>; (за чуби) скубтися, смикатися; (в суді) судитися, процесуватися. Словник синонімів Караванського
- тягатися — [т'агатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- тягатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено. || Переходити, переїжджати з місця на місце, жити в різних місцях. 2》 Вчащати куди-небудь або до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тягатися — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- тягатися — ТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Ходити, їздити постійно або по багатьох місцях, без бажання чи вимушено. — Буде отак, безщасна, цілий вік тинятись та тягатись з економії на економію (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- тягатися — Тяга́тися, -га́юся, -єшся гл. 1) Тащиться. А сам узявся за повод та й тягнеться. Рудч. Ск. II. 176. 2) Таскаться, шляться. А ти все по тих шинках тягаєшся — п'янице, ледащо! Рудч. Ск. II. 22. 3) Таскаться, волочиться. Словник української мови Грінченка