тягати
ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін.
Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев., II, 1956, 250);
Звалилася.. на нього [коня] вся й важка й легка робота. Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали, і плуга тягав (Хотк., І, 1966, 128);
Приємно тягати копиці до стогу (Довж., Зач. Десна, 1957, 474).
◊ За па́тли тяга́ти див. па́тли;
Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги тяга́ти — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти ( див. волочи́ти).
Він сам на себе сердився і ходив по двору, ледве ноги тягаючи (Мирний, IV, 1955, 61);
Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови (Збан., Сеспель, 1961, 222).
2. Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо.
— Та що ж ви робили?.. — Якісь дуби тягав (Фр., II, 1950, 90);
Вони щиро працювали на земляних роботах, тягали каміння, качали воду (Ю. Янов., II, 1954, 170);
Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99).
3. розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою.
Флегматичного Мокрієвського Фесенко скрізь тягав за собою.. для компанії (Н.-Лев., V, 1966, 151);
Він увесь день тягав мене по вбогім садку довкола своєї батьківської хати (Фр., IV, 1950, 277);
// Примушувати ходити, з’являтися куди-небудь у зв’язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.
— А Николку тягатимуть шандарі [жандарми] за волоцюзтво (Март., Тв., 1954, 81);
Ще невідомо, винен він чи ні? Може, й справді даремно хлопця тягають? — роздумував Тимко (Тют., Вир, 1964, 268);
Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра (Крот., Сини.., 1948, 22).
◊ Тяга́ти по суда́х див. суд.
4. розм. Одягати, носити.
— Справив їй [жінці] святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає (Стельмах, II, 1962, 21);
Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастьорку (Собко, Срібний корабель, 1961, 129).
5. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.
Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку, черпають кип’ячку, тягають віск (Фр., IV, 1950, 7);
Біля колодязя зарипів звід — це Прокіп воду тягав (Головко, І, 1957, 198);
Надсаджуючись, тягала [Кульжан] з колодязя важкі відра води (Тулуб, В степу.., 1964, 62);
// Ловити (рибу).
Бувало, в цей самий час, восени, — які щуки тягав він «на живця»! (Рильський, Бабине літо, 1967, 28);
Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами,.. з тихими озерами, заводями та протоками, де ще запорожці тягали волоками рибу (Гончар, II, 1959, 372).
6. Скубти, смикати до болю (за волосся, вуха і т. ін.).
Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси (Н.-Лев., II, 1956, 9);
Мені сподобалося в школі. Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Сміл., Сашко, 1957, 7).
7. розм. Брати чуже; красти.
— Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами — так і потягне (Гр., І, 1963, 357);
— Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Совка і смушки тягає, Совка і фураж переполовинює (Гончар, Таврія, 1952, 45).
Значення в інших словниках
- тягати — тяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тягати — Волокти, волочити; (на собі) носити; (куди) затягати; (з дна) витягати, (за собою) водити; (на допити) викликати; (одіж) одягати; (за вуха) скубти, смикати; (чуже) красти. Словник синонімів Караванського
- тягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
- тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький); Звалилася .. Словник української мови у 20 томах
- тягати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. 2》 Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо. 3》 розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тягати — ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Фразеологічний словник української мови
- тягати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
- тягати — Тяга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тягати — Тяга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Таскать, тащить. Велике діло борону тягати! Гліб. 2) Тормошить, терзать. Сірко.... немилосердно тягав на всі боки нещасного ведмедя, тільки шмаття летіло. Левиц. І. 1. 230. 3) Объ одеждѣ: носить, таскать. Словник української мови Грінченка