тягати

ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін.

Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев., II, 1956, 250);

Звалилася.. на нього [коня] вся й важка й легка робота. Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали, і плуга тягав (Хотк., І, 1966, 128);

Приємно тягати копиці до стогу (Довж., Зач. Десна, 1957, 474).

◊ За па́тли тяга́ти див. па́тли;

Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги тяга́ти — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти ( див. волочи́ти).

Він сам на себе сердився і ходив по двору, ледве ноги тягаючи (Мирний, IV, 1955, 61);

Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови (Збан., Сеспель, 1961, 222).

2. Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо.

— Та що ж ви робили?.. — Якісь дуби тягав (Фр., II, 1950, 90);

Вони щиро працювали на земляних роботах, тягали каміння, качали воду (Ю. Янов., II, 1954, 170);

Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99).

3. розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою.

Флегматичного Мокрієвського Фесенко скрізь тягав за собою.. для компанії (Н.-Лев., V, 1966, 151);

Він увесь день тягав мене по вбогім садку довкола своєї батьківської хати (Фр., IV, 1950, 277);

// Примушувати ходити, з’являтися куди-небудь у зв’язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

— А Николку тягатимуть шандарі [жандарми] за волоцюзтво (Март., Тв., 1954, 81);

Ще невідомо, винен він чи ні? Може, й справді даремно хлопця тягають? — роздумував Тимко (Тют., Вир, 1964, 268);

Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра (Крот., Сини.., 1948, 22).

◊ Тяга́ти по суда́х див. суд.

4. розм. Одягати, носити.

— Справив їй [жінці] святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає (Стельмах, II, 1962, 21);

Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастьорку (Собко, Срібний корабель, 1961, 129).

5. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.

Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку, черпають кип’ячку, тягають віск (Фр., IV, 1950, 7);

Біля колодязя зарипів звід — це Прокіп воду тягав (Головко, І, 1957, 198);

Надсаджуючись, тягала [Кульжан] з колодязя важкі відра води (Тулуб, В степу.., 1964, 62);

// Ловити (рибу).

Бувало, в цей самий час, восени, — які щуки тягав він «на живця»! (Рильський, Бабине літо, 1967, 28);

Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами,.. з тихими озерами, заводями та протоками, де ще запорожці тягали волоками рибу (Гончар, II, 1959, 372).

6. Скубти, смикати до болю (за волосся, вуха і т. ін.).

Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси (Н.-Лев., II, 1956, 9);

Мені сподобалося в школі. Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Сміл., Сашко, 1957, 7).

7. розм. Брати чуже; красти.

— Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами — так і потягне (Гр., І, 1963, 357);

— Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Совка і смушки тягає, Совка і фураж переполовинює (Гончар, Таврія, 1952, 45).