тягати

ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.; ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ (рвучко). — Док.: ви́йняти, ви́тягти, ви́тягнути, добу́ти, ви́добути, здобу́ти, ви́шкрябати, ви́шкребти, ви́шпортати, ви́хопити, ви́хватити. Молодиця розв'язала клунок і почала виймати дідову поживу (Панас Мирний); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші рідною українською мовою (З. Тулуб); Он рибалки витягують бредень із срібною рибою (М. Стельмах); Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома (О. Гончар); Дядько.. почав поважно длубатись у кисетині, добуваючи звідти тютюн (Б. Грінченко); З лиховісною повільністю (Джурило) став видобувати з чорних піхов меча (П. Загребельний); Подлубавшись у кишені, він здобув ще одного папірця (Ю. Збанацький); Треба тільки вишкребти нігтем із стрючка зернятка і знову стулити обидві половинки. От вам і пищик! (О. Донченко); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю, відважив одну дернину, другу, вишпортав трохи глини, люди зирнули і ахнули (Іван Франко); Старі, присунувшись близенько до нього (горщика), руками вихоплювали гарячу бараболю (М. Коцюбинський); Комісар вихватив наган (Ю. Яновський). — Пор. 1. дістава́ти.

КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ЦУ́ПИТИ розм., ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ розм., ПІДЦА́ПУВАТИ розм., ХАПА́ТИ розм., КИВА́ТИ діал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись); ЗЛОДІЮВА́ТИ розм., ЗЛОДІЯ́ЧИТИ розм. (займатися злодійством); РОЗКРАДА́ТИ, ТЯГА́ТИ розм., РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ) розм., РОЗТА́СКУВАТИ розм. (частинами, час від часу). — Док.: укра́сти (вкра́сти), скра́сти, потягти́ (потягну́ти), поцу́пити, зцу́пити, підцу́пити, підца́пати (підца́пити), схопи́ти, кивну́ти, ви́красти, розкра́сти (розікра́сти), розтягти́ (розтягну́ти), розтаска́ти. У злодія вже злодій краде, Та ще й у церкві. Гади! гади! (Т. Шевченко); Бригадир Дорош на буряках сам хитрує.., за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (К. Гордієнко); У допросі (Левко) признався, що й поперед того не раз до скрині навідувався і тяг відтіля гроші (Г. Квітка-Основ'яненко); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять (Д. Білоус); (Бухветчик:) Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота — підпанки (М. Кропивницький); Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький); Я не рушив би з (каси) зламаного крейцара! Та й нащо мені теє кивати, коли мені люди самі дадуть за вигоду (Лесь Мартович); Їй треба було.. викрадати бланки посвідчень для працівників підпілля (Ю. Яновський); — Що зробили з артільним добром? — розтягли. Хто що в руки злапав (Григорій Тютюнник); — Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала (Б. Грінченко); (Мордохай:) А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ — замоче, і хто захоче — візьме, скільки йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!.. (І. Карпенко-Карий).

ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою); ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИ розм. (ловити рибу в якій-небудь кількості); НА́ДИТИ (ловити рибу, приманюючи на що-небудь), ПЕЧЕРУВА́ТИ діал. (ловити руками рибу, раків). — Док.: злови́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти (впійма́ти), улови́ти (влови́ти), підса́чити, натяга́ти, підсі́кти. Любив я влітку, ранком, по росі, Ловити рибу в голубій Росі (І. Нехода); Хлопчики ловили ящірок, рвали розквітлі півники, збирали камінці (О. Донченко); Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться, чи зловить Данилко рибку? (М. Коцюбинський); Не обмочившись, риби не піймати (прислів'я); Біля нас рибалка спіймав бичка (Ю. Яновський); Задумали голуба того спіймати (Я. Шпорта); Яринка.. дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (О. Донченко); Не забарилися невід закинути. — Ану, чи багато риби уловили? — казав Іван, підпливаючи до берега (Панас Мирний); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (О. Копиленко); Бувало, в цей саме час, восени — які щуки тягав він "на живця"! (М. Рильський); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня (О. Досвітній); — Нічого, хлоп'ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали, глості натягаємо (Ю. Збанацький); Пробивши луночку між льодових полявин, На блешню надимо було ми окунів (М. Рильський); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під камінням (І. Нечуй-Левицький).

НОСИ́ТИ кого, що (нести кого-, що-небудь — із значенням повторюваності, тривалості цієї дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках), ТАСКА́ТИ фам. рідше; ТЯГА́ТИ, ПИРЯ́ТИ розм. (щось важке, велике, громіздке); НОСИ́ТИСЯ з ким-чим, розм. (багато, довго). Бійці носили ящики з мінами (О. Гончар); Жінки повз нас таскають на головах камінь (М. Коцюбинський); Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (І. Цюпа); Бурштейн.. сів на стілець з таким змореним виглядом, наче він сам пиряв по кімнаті важку швейну машинку (А. Дімаров); Носиться (Уляна) цілими днями із ним (сином Івасем), з рук не спускає (Панас Мирний). — Пор. 1. нести́.

НОСИ́ТИ що (використовувати для носіння який-небудь одяг, взуття, прикраси тощо), ХОДИ́ТИ в чому; ТЯГА́ТИ розм., ТАСКА́ТИ фам. рідше (носити без потреби, даремно або щось одне протягом тривалого часу). Ненагодоване і босе (дитя) Сорочечку до зносу носить (Т. Шевченко); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях (Григорій Тютюнник); Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастерку (В. Собко). — Пор. 1. надяга́ти, одяга́тися.

СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами), ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИ діал., ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИ підсил., ДРА́ТИ підсил., РВА́ТИ підсил., МИ́КАТИ діал. (перев. за волосся, вуха — до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). — Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́ти підсил. шарпну́ти, шарпону́ти підсил. сіпнути, сіпону́ти підсил. торсону́ти підсил. то́ргнути, торгону́ти підсил. термосну́ти підсил потягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти (вскубну́ти), рвону́ти підсил. ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); — Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула (мати) руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); — Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, — плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).

ТЯГА́ТИ (пересувати щось довгий час або в різні боки, не відриваючи від поверхні), ВОЗИ́ТИ, ТАСКА́ТИ розм. — Що ж, Коню, ти? Попихач головатий... Диковина тим возом торохтіть; Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Л. Глібов); Лаврін.. прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко); Спав-спав (Нечипір), аж ось чує, що його сіпають і таскають то сюди, то туди (Г. Квітка-Основ'яненко).