1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тягати

тяга́ти

-аю, -аєш, недок., перех.

1》 Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін.

2》 Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо.

3》 розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою.

|| Примушувати ходити, з'являтися куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

4》 розм. Одягати, носити.

5》 Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.

|| Ловити (рибу).

6》 Скубти, смикати до болю (за волосся, вуха і т. ін.).

7》 розм. Брати чуже; красти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягати — тяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тягати — Волокти, волочити; (на собі) носити; (куди) затягати; (з дна) витягати, (за собою) водити; (на допити) викликати; (одіж) одягати; (за вуха) скубти, смикати; (чуже) красти. Словник синонімів Караванського
  3. тягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
  4. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький); Звалилася .. Словник української мови у 20 томах
  5. тягати — ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Фразеологічний словник української мови
  6. тягати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  7. тягати — Тяга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев., II, 1956, 250); Звалилася.. Словник української мови в 11 томах
  9. тягати — Тяга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Таскать, тащить. Велике діло борону тягати! Гліб. 2) Тормошить, терзать. Сірко.... немилосердно тягав на всі боки нещасного ведмедя, тільки шмаття летіло. Левиц. І. 1. 230. 3) Объ одеждѣ: носить, таскать. Словник української мови Грінченка