1. Українська літературна мова на Буковині

уважати

Уважа́ти.

1. Бути уважним, уважно дивитися, слухати. Розвиток уваги важний не лиш для шкільної науки, але і для майбутнього житя; вона є першою умовою притомности людини; непритомний не може уважати, а неуважний не матиме притомности тоді, коли йому ії треба (Канюк, 1911, 98); Відповідний жарт, хоч би лиш одним словом, дає дітям нагоду порухнути ся свобіднійше; вони може й розсьміють ся, але зате за хвилину знов будуть уважати (Канюк, 1911, 99).

2. Спостерігати, стежити, слухаючи, навчаючись. Як учитель добачить, що ученики втомили ся уважаючи, то зараз повинен перервати науку на хвилину, всунути у свою науку якесь оповіданє, казку, жарт тощо (Канюк, 1911, 99)

// пол. uważać — 1) бути уважним, дивитися (слухати) уважно, 2) спостерігати, стежити, 3) розмірковувати, 4) вважати, мати певну думку на щось.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уважати — уважа́ти дієслово недоконаного виду думати, гадати; визнавати якимось, давати оцінку; спостерігати; зважати на кого-, що-небудь Орфографічний словник української мови
  2. уважати — див. ВВАЖАТИ; (на кого) берегтися <�остерігатися> кого. Словник синонімів Караванського
  3. уважати — УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ), аю, аєш, недок. 1. перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (М. Коцюбинський); Андрій Бурма вважав, що він найкраще за всіх умів бігати на лижах (О. Словник української мови у 20 томах
  4. уважати — Взяти до уваги Словник застарілих та маловживаних слів
  5. уважати — (вважати), -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., перев. зі спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. 2》 перех., ким, чим, яким, за кого – що, за якого. Визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уважати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. уважати — Уважа́ти, -жа́ю, -жа́єш кого-що за кого-що, на кого-що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уважати — УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ), аю, аєш, недок. 1. неперех., перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (Коцюб. Словник української мови в 11 томах