уважати

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИ у спол. із сл. себе, ким, чим, рідко; ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). — Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); (Хороший:) Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); (Мар'яна:) Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); — Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. — Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар); Так, ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право (М. Коцюбинський); Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів.. скривдив (Марко Вовчок); Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що, може, вона вийде (Григорій Тютюнник); Не помисли.., Що до тебе я став не таким (М. Старицький); Товариство (Кирило-Мефодіївське) покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю (Панас Мирний); — Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив (М. Коцюбинський); Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб'ють і тоді Орися вийде заміж за іншого (Григорій Тютюнник); Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде).

ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., НАГЛЯДА́ТИ розм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЗИ́РКАТИ розм., ПОЗИРА́ТИ розм., ПОГЛИ́ПУВАТИ розм., ЗГЛЯДА́ТИ (ЗОГЛЯДА́ТИ) діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів'я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері — коли ж з'явиться його наречена (О. Бердник); Блимав (Михайлик), ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім'я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною — й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла (Лизя) люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). — Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.

ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПОТУРА́ТИ на кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИ рідко, ЧИ́СЛИТИСЯ з ким-чим, діал., ТУРА́ТИ на кого-що, діал.; ПРИСЛУХА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОГЛЯДА́ТИСЯ на кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). — Док.: зва́жити, ува́жити (вва́жити), урахува́ти (врахува́ти), порахува́тися, прислу́хатися. — І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); (Лизогуб:) Нам потрібен такий гетьман, що об'єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); — В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі — взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).

ОСТЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, рідко від кого, чого і без додатка (намагатися уникати чого-небудь неприємного, небезпечного і т. ін.), БЕРЕГТИ́СЯ кого, чого, від кого, чого, із спол. щоб і без додатка, ОБЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, УБЕРІГАТИСЯ, СТЕРЕГТИ́СЯ також перед ким, чим, рідше, УНИКА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм., УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) із спол. щоб і без додатка, розм., ПИЛЬНУВА́ТИСЯ розм., СТОРОЖИ́ТИСЯ розм., ПАНТРУВА́ТИСЯ розм., ВИСТЕРІГА́ТИСЯ заст., ПОСТЕРІГА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., СОКОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: остерегти́ся, поберегти́ся, оберегти́ся, уберегти́ся, уникнути, ви́стерегтися, постерегти́ся. Тепер Маруся міркувала над тим, кого їй слід остерігатися (Ф. Бурлака); — Ой, ой, Юлдаше, — хитає Меджінов головою. — Бережися байських подарунків. Вони — як гадючі зуби (О. Донченко); — Поганяй та оберігайся мін, — гукнув Іван Антонович Шовкунові (О. Гончар); (Матушка гуменя:) Життя наше трудне, далеко трудніше, ніж життя серед миру, треба себе дуже пильнувати, щоб уберегтися від гріха (Панас Мирний); Коли шукаєш ради, стережися звади (прислів'я); Аж ось сказав мені брат Митрофан, ..Щоб стерегтися перед ворогами (І. Франко); Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: — Глядися ж, Давиде! Бо вони такі, що й нальот на хату зроблять (А. Головко); В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. То ж, коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці (І. Нечуй-Левицький); Старий (Івоніка) ..буркнув жорстоким, зміненим голосом: — Пильнуйся, Михайле, я знов прийду! (О. Кобилянська); Хотів, щоб і не дивитись (на Марту), так я вже не сторожився, — очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Марко Вовчок); Ольга зрозуміла, що тепер усе треба робити обережніше. Більше не показувала "бозі", що бере у руки. Пантрувалася (Я. Качура); За музиками, за царевою балачкою всі пили до пізньої ночі, тільки сини Ферідунові вистерігалися пити багацько (А. Кримський); А настигне ніч та негода серед голого степу, отоді постережися, покотиполе, бо нема тобі затишку (С. Васильченко); Котрий іде у старости, най ся варує (Словник Б. Грінченка); — Сокотися ти, ..сокотися мене, як вогню (Лесь Мартович).