уважатися

ВВАЖА́ТИСЯ (УВАЖА́ТИСЯ) ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯ як хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯ за кого-що, МА́ТИСЯ розм. рідко, ПОВАЖА́ТИСЯ розм. рідко, ЗНА́ЧИТИСЯ діал. Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним (учителем), ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались (схизматки) за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).

II. ЗДАВА́ТИСЯ (справляти якесь враження, мати в чиїйсь уяві той чи інший образ), БА́ЧИТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ), ВИДАВА́ТИСЯ, УВИЖА́ТИСЯ (ВВИЖА́ТИСЯ), ПОКА́ЗУВАТИСЯ, УВАЖА́ТИСЯ (ВВАЖА́ТИСЯ) рідко. — Док.: зда́тися, ви́датися, показа́тися, пома́ритися, пови́дітися. Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (О. Гончар); Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (В. Кучер); Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький); Університет видавався мені за казковий світ, у якому вчаться незвичайні люди (П. Панч); Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок різнобарвними стрічками (М. Стельмах); Високий, тонкий станом, він показався Онисі через шибки ще кращим (І. Нечуй-Левицький); Мені повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний.. усміх заграв на лиці хлопця (І. Франко).