уважати

УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ), аю, аєш, недок.

1. перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати.

Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (М. Коцюбинський);

Андрій Бурма вважав, що він найкраще за всіх умів бігати на лижах (О. Донченко);

– Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар);

Ми, перекладачі, прийшли до одностайної твердої думки: ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, – незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (М. Рильський);

Деякі дослідники (приміром, Р. Вестфаль) вважають, що ритмічні закони музики і поезії тотожні (з наук. літ.).

2. кого, що, ким, чим, яким, за кого – що, за якого. Визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку.

Однією з провідних можна вважати ідею, згідно з якою стели зображували видатних осіб, вождів, шаманів, повелителів стад тощо (з наук. літ.);

Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого... (Панас Мирний);

Двірський економ .. уважав Василину майже за двірську наймичку (Л. Мартович);

Участь в збірнику наших кращих молодших письменників я уважаю дуже і дуже бажаною (М. Коцюбинський);

[Руфін:] Я б за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Леся Українка);

Всі вони вважали себе мертвими з тої хвилі, як захоплено їхнє велике місто, а їх самих кинуто сюди (П. Загребельний);

Вранці, перед сніданком, примусили її випити якийсь гіркий чай. З цього дізналася Дарка, що її вважають за хвору (Ірина Вільде);

Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників уважав за глухих (А. Головко);

Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою, людиною, для якої почуття обов'язку понад усе (О. Гончар);

Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета (М. Рильський);

Гуро не вважав за потрібне відповідати на таке глузливе запитання (В. Владко);

Мені це ще од баби перейшло, – її вважала відьмою Полтава (Л. Костенко);

Весь клопіт скінчився, коли видали довідку: “Пред'явника вважати за мерця” (В. Стус).

3. Спостерігати, уважно дивитися з якоюсь метою або обирати що-небудь предметом своєї уваги.

Він [Олекса] догадався, що се його власні сини, вернув до них і велів їм іти під ліс і уважати, щоб товариші несподівано не надійшли (І. Франко);

– Паскудна трава! – буркнув Яким, – паскудна трава! Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Н. Кобринська);

Дід посадив його [Петрика] на коліна і уважав, аби в печі горшки не позбігали (Марко Черемшина);

// на кого – що, діал. Слідкувати за ким-, чим-небудь.

[Публій:] .. Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Леся Українка).

4. на кого – що. Зважати на кого-, що-небудь, надавати значення чомусь, рахуватися з ким-, чим-небудь.

Не вважай на врожай, а жито сій, – то хліб буде (прислів'я);

Косаря уночі Зострічають [зустрічають] сичі, Тне косар, не спочиває, Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси (Т. Шевченко);

– До французької мови і до музики добре і я бралась; до танців тож .. На се вже кожен уважає, кожен і похвалить (Марко Вовчок);

Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним; Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів (М. Зеров);

[Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман, що об'єднає увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук);

// Брати до уваги, враховувати щось.

– Уважай, яка мати смутна, та й у якій вона тривозі... (Марко Вовчок);

Корабелю, вважай, знову помчать тебе В море хвилі буйні... Що ти?.. Вертай назад (М. Зеров);

– Уважай, найбільше можна заробити у німців-колоністів, але ті й силу твою вибиватимуть, мов горстку конопель (М. Стельмах);

// Пильнувати, бути обережним, уважним.

Місцями остерігав Олекса Якима, щоби уважав і не впав до якої ями (С. Ковалів);

[Бабуся:] Вважайте, крихотки [каченятка], вважайте! Як лиса вгледите, – втікайте! (О. Олесь);

Коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці (І. Нечуй-Левицький);

Орлику, Орлику, ти високо літаєш, ти далеко буяєш, уважай, щоб не строщив крил (Б. Лепкий);

// діал. Слухати, бути уважним.

– Але-бо ти, Грицю-небоже, нічого не вважаєш, – крикнув на нього професор і покрутив його за вухо (І. Франко);

– Слухайте ж, – говорив далі Стрибог, – та нехай же мені ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Л. Мартович);

// на що. Беручи до уваги, враховуючи щось.

[Префект:] Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні (Леся Українка);

Уважаючи на гармидер бойовий, що стояв над берегом озера, вершники під'їхали занадто близько й почали розглядати мури й окопища (М. Старицький).

5. у знач. вставн. сл. вважа́й, вважа́йте. Уживається у значенні, близькому до слів можна сказати, мабуть.

– Що то значить – Батьківщина!.. Доки маєш її, ти багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний, Романе... А не дай би Бог її втратив, отоді вже, вважай, нема в тебе нічого (О. Гончар);

– Старієте, Антоне Андрійовичу, – зауважила Уляна Григорівна .. – Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (С. Добровольський);

Давно те було – літ, вважай, з п'ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад (І. Нехода).

(1) Не вважа́ючи на що – не звертаючи уваги на щось, не рахуючись з чимось.

Він .. наговорив синам сім мішків гречаної вовни, не вважаючи на святу п'ятницю (І. Нечуй-Левицький);

Не вважаючи на все, що було, у неї [Левантини] в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа (Б. Грінченко);

Уважа́й сам (сама́); Уважа́йте самі́ див. сам;

(2) Уважа́ти потрі́бним (за потрі́бне) – вважати необхідним.

– Здорові! – обізвавсь [панич], – чи мене не пізнаєте? – Не вважаю потрібним, – відказала Софія, не дивлячись на нього (Леся Українка);

Хома, звичайно, ще зоддалік впізнав Антоновича.., одначе вважав за потрібне зупинити начальство грізним окликом: – Хто йде? (О. Гончар);

(3) Як уважа́єш (уважа́єте) – вживається у відповіді з відтінком перестороги, має значення: як хочеш (хочете).

[Саня:] Та ходи ж і ти, Любочко! [Любов:] Ні, я не можу. [Саня:] Ну, як уважаєш... (Леся Українка).

◇ (4) Вважа́ти за люди́ну кого – поважати кого-небудь, рахуватися з кимось.

Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар);

(5) Вважа́ти (ма́ти) за ща́стя – бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.

[Руфін:] Я б за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Леся Українка);

– Я маю за щастя вітати вас у вашій господі (Ю. Смолич);

Ма́ти (вважа́ти) ні за що див. ма́ти².