ум

Ум. Розум. Житє Василя Ільницкого сьвідчить, що був се ум, спрагнений наук і цікавий (Б., 1895, 20, 1)

// порівн. рос. ум — розум; пол. umysł, rozum — розум.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ум — ум іменник чоловічого роду розум Орфографічний словник української мови
  2. ум — див. пам'ять Словник синонімів Вусика
  3. ум — моск. розум розум, глузд Словник чужослів Павло Штепа
  4. ум — УМ, а́, ч. Те саме, що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. ум — Горілочка — тума, зведе хоч кого з ума. Пиятика нікого не доводить до добра. Лише спокійний ум видить правду. Тільки розсудлива людина може об'єктивно дивитися на речі. Що на умі, те і на язиці. Говорить те, що думає. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ум — -а, ч., рідко. Те саме, що розум. Собі на умі хто — хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ум — бра́ти / взя́ти (собі́) на ум (на ро́зум) що і без додатка. Уважно сприйняти, усвідомити що-небудь. Сказано на глум, а ти бери собі на ум (Укр.. присл..); Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (І. Фразеологічний словник української мови
  8. ум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  9. ум — Ум, ума́, умо́ві, на умі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ум — УМ, а́, ч. Те саме, що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. ум — Ум, ума м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. з добра ума. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. Словник української мови Грінченка