ум

УМ, а́, ч.

Те саме, що ро́зум.

Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Т. Шевченко);

Висока ідейність і глибока народність нашої літератури – от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (М. Рильський);

// перен., мн., розм. Вчені, фахівці.

У всьому світі медичні уми наполегливо й невпинно шукають ліки від цієї хвороби [СНІДу] (з газ.).

Розклада́ти / розкла́сти ро́зумом (в умі́, і сяк, і так і т. ін.) див. розклада́ти;

Триво́жити уми́ (уя́ву, фанта́зію і т. ін.) див. триво́жити.

○ (1) Без ума́, у знач. присл., рідко – відчуваючи захоплення.

– А дочку-красуню [Шпичихи] Запросили в гай, Там вона співає в “Мадам Батерфляй”. Солов'ї від неї Майже без ума (М. Олійник);

(2) На умі́ у кого що, кому що і без дод. – у думках, у помислах.

– Вона має щось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться (І. Нечуй-Левицький);

[Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця – і за те я його люблю! (М. Кропивницький);

– Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їм хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар).

◇ Блища́ти умо́м див. блища́ти;

Бра́ти / взя́ти [собі́] на (в) ум (на (у) ро́зум) див. бра́ти;

Верти́ться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) див. верті́тися;

Виві́дувати (рідко вивіда́ти, вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ див. виві́дувати;

Ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́) див. вижива́ти;

Ви́кинути (ви́трусити) / викида́ти з голови́ (з па́м'яті, з ду́мки, рідко з ума́ і т. ін.) див. викида́ти;

(3) Ви́кинути з ума́ (д) див. викида́ти;

Відті́к (відпли́в, відтіка́ння) умі́в (мі́зків) див. відті́к;

В умі́ (умо́м ) поміша́тися див. поміша́тися¹;

Вчи́тися ро́зуму (уму́-ро́зуму) див. учи́тися;

Глузд (ум) за ро́зум заверта́є (захо́дить) / заверну́в (зайшо́в) див. глузд;

(4) Держа́ти ро́зум та ум в свої́й голо́воньці (д) див. держа́ти;

Добра́ти [до] ро́зуму ([до] глу́зду, [до] то́лку, [до] ума́ і т. ін.) <�Добра́тися глу́зду> див. добира́ти;

Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду) див. дово́дити;

Жи́ти свої́м ро́зумом (умо́м) див. жи́ти;

Збрести́ в го́лову (на ду́мку, ум) див. збрести́;

Зви́хнутий ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. зви́хнений;

Звихну́тися ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. звихну́тися;

Зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) див. зво́дити;

Зійти́ / схо́дити з ро́зуму (з глу́зду, з ума́) див. схо́дити;

[З] ума́ тро́нутися див. тро́нутися;

Кла́сти на ум див. кла́сти;

(5) Ма́ти своє́ на умі́ (д) див. ма́ти²; Ма́ти [собі́] на умі́ див. ма́ти²;

Набира́тися (добува́ти) / набра́тися (добу́ти) ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму) див. набира́тися;

Наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) див. наво́дити;

Навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ([до́брому] ро́зумові, уму́-ро́зуму) див. навча́ти;

(6) Найкра́щі уми́ – видатні вчені, фахівці в якій-небудь галузі.

Найкращі уми минулого довго і безрезультатно шукали форм людського співжиття, що давали б народам можливість без величезних мук, без взаємної боротьби жити в дружбі і братерстві (з газ.);

Не вихо́дити (не схо́дити, не йти) з голови́ (з ду́мки, з ума́) див. вихо́дити;

Не йде на ду́мку (на ум) див. іти́;

Не йти́ (не лі́зти) з голови́ (з ду́мки, з ума́) див. іти́;

Не по́вно ро́зуму (ума́) див. по́вно;

Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) див. прибира́ти;

Не при своє́му (при свої́м) ро́зумі (умі́) див. ро́зум;

(7) Не при умі́ (д) див. ро́зум;

Не схо́дити з ума́ див. схо́дити;

Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло;

(8) Позво́дити з ума́ (д) див. зво́дити;

Потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) див. потьма́рювати;

Прийти́ / прихо́дити в го́лову (на ро́зум, на ум і т. ін.) див. прихо́дити;

Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися;

Розкида́ти / розки́нути ро́зумом (умо́м, мі́зками, голово́ю і т. ін.) див. розкида́ти²;

Ро́зуму (ума́) пала́та див. пала́та;

Ро́зуму (уму́-ро́зуму) вчи́ти див. учи́ти;

(9) Собі́ на умі́:

а) який уміє приховувати свої думки, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; хитрий, скритний.

Він показав себе ще в студентські роки; керувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі... (О. Бойченко);

б) думати про власні інтереси, мати свої плани, задуми.

Показує одного карася і дві щучки – отакісінькі! Він показує, а я сама собі на умі (О. Ковінька);

Сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) див. сплива́ти;

Схо́дити з ума́ (з ро́зуму) див. схо́дити;

Трима́ти (держа́ти) / утри́мати (уде́ржати) в голові́ (в умі́) див. трима́ти;

Узя́тися за ум див. узя́тися;

(10) Ума́ не приложи́ти (д) див. приклада́ти;

Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти;

Умо́м знести́ / зно́сити див. зно́сити;

Умо́м убо́гий див. убо́гий;

Хвилюва́ти уми́ (почуття́ і т. ін.) див. хвилюва́ти.