управа

Упра́ва1.

1. Обробіток (землі). Щодо часової неможливости управи ґрунту, то признанє увільненя від податку зависить по мисли § 33 наведеного закона (Б., 1895, 20, 1); Ціла полуднева Франция суха і продувна, нездатна до управи рілі, а зате незвичайно пригожа для культури винної лози (Б., 1907, 69, 2).

2. Вирощування, розведення певної сільськогосподарської культури. Особливо зросла управа вина з хвилею, як вона по переведеню желізничих шляхів прибрала ціху капіталістичну, ведучу за собою соціяльне розверствованє між богатими властителями винниць а зарібнилш селянами і наймитами (Б., 1907, 69, 2); Отож і не дивно, що полуднево- французкі виноградарі, станувши над берегом материяльної руїни, заворушили ся, тим більше, що доскулили їм до живого високі податки від управи вина, а ще більш вишрубований податок ґрунтовий (Б., 1907, 69, 3); Щоби піднести в нашім краю управу сеї одинокої торговельної ростини [тютюну], старала ся Рада культури, щоб господарів заохотити садити тютюн (Товариш, 1908, 210); Коли я відтак став сам вандрівним учителем і небавом потім на жадане одного господарского товариства мав в однім малім селі говорити про управу садовини, тоді мені живо пригадала ся тота подія (Б., 1895, 1, 1)

// пол. uprawa (roli) — 1) обробіток ріллі (землі), 2) вирощування, розведення сільськогосподарської культури, uprawiać (pole) — обробляти поле.

Управа2. Устрій. А є се діло тим важнійше, коли зважимо се, що від теперішного поведеня австрійскої Руси, де конституцийна управа уможливляє природний розвій нашої народної справи, залежати буде і лучша будучність цілої України-Руси (Б., 1895, 7, 1); Се мусить бути першорядною найважнійшою заданою кождої рациональної державної управи, та, власне, на підставі сеї засади покликано теперішне коаліційне міністерство (Б., 1895, 25, 2); Коли ми в будучім парляменті будемо поступати, як збита лава, тоді даремний всякий напад на нашу позицію і ми здобудемо собі на законодавство і на державну управу приналежний нам вплив (Б., 1907, 44, 2).

2. Керівництво. З Петербурга доносять, що головна управа по ділам печати розіслала до ґазет, підозріних о лібералізм, окружник (Б., 1895, 10, 3); Отже честь, кому честь, кому не задурно, і не одному, бо ціле командо фаєрманів бере собі дрібку того гонору, і ціла управа громади горда, що такі люди знайшли ся (Б., 1907, 70, 2); За те управа трамваєвого руху щось не дуже піклує ся доброю дорогою, а се доказує найліпше ряд нещасть в посліднім часі. Там бримза була нездала, віз летів в шаленім темпо і покалічив коня на смерть, а візникові завдано також чималі рани (Б., 1907, 93, 3);

● Під управою — під керівництвом. Курс для пасічників устроює філія товариства для пчоловодства в Чернівцях і в окрестности в порозуміню з краєвою радою культури дня 2-4. липня с.р. для пчоловодів в Старих Мамаївцях у шкільнім будинку під управою мандрівного учителя для пчільництва і практичного пасічника п. надуч[ителя] Ілі Прокоповича (Б., 1907, 67, 3)

// порівн. рос. управлять — керувати (державою тощо), управление — керування, керівництво; пол. przewodzić, kierować — керувати, kierowanie, przewód, kierownictwo — керування, керівництво, провід.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. управа — управа – вправа Розрізняються значенням. Управа (застаріле) – установа, що розв’язує громадські, станові та адміністративні справи. Волосна управа, лікарська управа, рудна управа. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. управа — упра́ва 1 іменник жіночого роду установа упра́ва 2 іменник жіночого роду обробіток землі діал. Орфографічний словник української мови
  3. управа — УПРАВА – ВПРАВА Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа. 2. розм. Літературне слововживання
  4. управа — (волосна) ІСТ. управління; (фірми) правління, керівний орган; (оркестри) Г. оруда, керування; п! ШТАБ, ПРОВІД. Словник синонімів Караванського
  5. управа — УПРА́ВА¹, и, ж. 1. іст. Установа, яка займалася суспільними, становими та адміністративними справами. Од попа побігла [Палажка] в управу до волосного (І. Нечуй-Левицький); Громадська управа була на послугах у поміщика і його службовців (І. Словник української мови у 20 томах
  6. управа — I -и, ж. 1》 іст. Установа, яка займалася громадськими, становими та адміністративними справами. || Будинок, в якому містилася така установа. Волосна управа. 2》 іст. Керівний орган певної установи, організації, якогось підприємства і т. ін.; правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. управа — ПРАВЛІ́ННЯ (керівний орган установи, організації, підприємства тощо), УПРАВЛІ́ННЯ, УПРА́ВА заст., У́РЯД заст. (місцеве правління). Взимку, коли правління вивело остаточні підсумки господарчого року, — скликали збори колгоспників (В. Словник синонімів української мови
  8. управа — Упра́ва, -ви; упра́ви, упра́в (administratio), але впра́ва, -ви (exercitatio). Упра́ва Акаде́мії. Фізи́чні впра́ви Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. управа — УПРА́ВА¹, и, ж. 1. іст. Установа, яка займалася суспільними, становими та адміністративними справами. Од попа побігла [Палажка] в управу до волосного (Н.-Лев., II, 1956, 22); Громадська управа була на послугах у поміщика і його службовців (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. управа — рос. управа назва місцевих органів державного управління або місцевих органів самоврядування в Україні за часів підпорядкованості Росії (напр., земська управа). Eкономічна енциклопедія