1. Літературне слововживання

управа

УПРАВА – ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа. 2. розм. Сила, здатна зупинити когось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. управа — управа – вправа Розрізняються значенням. Управа (застаріле) – установа, що розв’язує громадські, станові та адміністративні справи. Волосна управа, лікарська управа, рудна управа. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. управа — упра́ва 1 іменник жіночого роду установа упра́ва 2 іменник жіночого роду обробіток землі діал. Орфографічний словник української мови
  3. управа — Упра́ва1. 1. Обробіток (землі). Щодо часової неможливости управи ґрунту, то признанє увільненя від податку зависить по мисли § 33 наведеного закона (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. управа — (волосна) ІСТ. управління; (фірми) правління, керівний орган; (оркестри) Г. оруда, керування; п! ШТАБ, ПРОВІД. Словник синонімів Караванського
  5. управа — УПРА́ВА¹, и, ж. 1. іст. Установа, яка займалася суспільними, становими та адміністративними справами. Од попа побігла [Палажка] в управу до волосного (І. Нечуй-Левицький); Громадська управа була на послугах у поміщика і його службовців (І. Словник української мови у 20 томах
  6. управа — I -и, ж. 1》 іст. Установа, яка займалася громадськими, становими та адміністративними справами. || Будинок, в якому містилася така установа. Волосна управа. 2》 іст. Керівний орган певної установи, організації, якогось підприємства і т. ін.; правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. управа — ПРАВЛІ́ННЯ (керівний орган установи, організації, підприємства тощо), УПРАВЛІ́ННЯ, УПРА́ВА заст., У́РЯД заст. (місцеве правління). Взимку, коли правління вивело остаточні підсумки господарчого року, — скликали збори колгоспників (В. Словник синонімів української мови
  8. управа — Упра́ва, -ви; упра́ви, упра́в (administratio), але впра́ва, -ви (exercitatio). Упра́ва Акаде́мії. Фізи́чні впра́ви Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. управа — УПРА́ВА¹, и, ж. 1. іст. Установа, яка займалася суспільними, становими та адміністративними справами. Од попа побігла [Палажка] в управу до волосного (Н.-Лев., II, 1956, 22); Громадська управа була на послугах у поміщика і його службовців (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. управа — рос. управа назва місцевих органів державного управління або місцевих органів самоврядування в Україні за часів підпорядкованості Росії (напр., земська управа). Eкономічна енциклопедія