1. Українська літературна мова на Буковині

ураза

Ура́за. Ураження, кривда, образа. Коли їм близше придивимо ся, то переконаємо ся, що ті горлачі майже самі мальконтенти, котрі або чують особисту якусь уразу, або заздростять, суть занадто горді і тим не вдоволені, що не они верховодять, хотячи коштом иньшого себе вивисшити (Б., 1895, 30, 2-3)

// пол. uraza — образа, кривда.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ураза — Ура́за: — образа; рана, болюче місце [48] Ура́зи: — рани [43] — ураза (158) польськ. uraza — образа [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. ураза — ура́за 1 іменник жіночого роду рана рідко ура́за 2 іменник жіночого роду образа ураза́ іменник жіночого роду мусульманське свято Орфографічний словник української мови
  3. ураза — див. рана Словник синонімів Вусика
  4. ураза — 1. піст махамедський 2. це матиця самиць Словник чужослів Павло Штепа
  5. ураза — УРА́ЗА¹ (ВРА́ЗА), и, ж., заст. Рана. [Ігуменя:] Ми ж тебе хворого до себе прийняли, коло тебе ходили, врази твої гоїли. А ти от чим нам за се заплатив? (Панас Мирний); Птиця упала, травою побігла, Вразу забула свою (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. ураза — I (враза), -и, ж., заст. Рана. II див. враза I. III -и, ж. Піст, якого повинен дотримуватися мусульманин протягом місяця рамазана. Ураза-байрам — мусульманське свято з нагоди закінчення місячного посту (урази). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ураза — ОБРА́ЗА (зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю), КРИ́ВДА, ЗНЕВА́ГА розм., ОБИ́ДА розм., ВРА́ЗА (УРА́ЗА) заст., ШВА́БА заст.; АФРО́НТ заст. Словник синонімів української мови
  8. ураза — Ура́за, -зи; ура́зи, ура́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ураза — УРА́ЗА¹ (ВРА́ЗА), и, ж., заст. Рана. [Ігуменя:] Ми ж тебе хворого до себе прийняли, коло тебе ходили, врази твої гоїли. А ти от чим нам за се заплатив? (Мирний, V, 1955, 115); Птиця упала, травою побігла, Вразу забула свою (Щог., Поезії, 1958, 299). УРА́ЗА² див. вра́за¹. Словник української мови в 11 томах