1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

військовий

Військовий і воєнний

Слова військовий і воєнний є в українській мові, але означають вони не одне й те ж, тому, мабуть, і трапляються часто помилки, коли їх ставлять не там, де треба, наприклад: «На колгоспному святі врожаю були й представники воєнної частини»; «Мій батько за часів військового комунізму був ще студентом».

Прикметник військовий позначає те, що стосується війська: військова служба, військовий суд, військова частина тощо, наприклад: «У хату вступив гість... військовий лікар» (М. Коцюбинський). Але те, що походить від слова війна, українською мовою — воєнний: воєнна перемога, воєнна поразка, воєнний час тощо, наприклад: «Мир! Завойовано змогу мирно жити, не буде ще однієї воєнної зими» (О. Гончар); «Я згадую тяжкі воєнні дні, коли на нас фашистська йшла навала» (І. Нехода).

Отож, у двох перших фразах треба було написати: «були й повноважні військової частини», «за часів воєнного комунізму».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. військовий — військовий – воєнний Мають досить виразну значеннєву відмінність. Військовий – який стосується війська, встановлений у ньому. Вживається зі словами: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь (шпиталь), доктрина, дух, ешелон, квиток, кореспондент, кредит, лад... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. військовий — військо́ви́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. військовий — ВІЙСЬКОВИЙ – ВОЄННИЙ – ВОЇНСЬКИЙ Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  4. військовий — -а, -е. 1》 Стос. до війська. || Прийнятий, установлений у війську, в армії. Військова адміністрація — а) система військово-адміністративних органів держави, державний апарат військового управління; б) військове управління територією... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. військовий — ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до війська. За Россю почувся військовий оркестр (І. Нечуй-Левицький); Пройшов військовий поїзд і не спинився (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. військовий — див. воїн Словник синонімів Вусика
  7. військовий — ВІЙСЬКОВИ́К (людина, що служить у війську, армії), ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, ВІЙСЬКО́ВИЙ, АРМІ́ЄЦЬ рідше. Кадровий військовик.. був у високому чині (О. Гончар); Змінилося саме поняття військовослужбовця. Словник синонімів української мови
  8. військовий — Військо́ви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. військовий — ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до війська. За Россю почувся військовий оркестр (Н.-Лев., III, 1956, 133); Пройшов військовий поїзд і не спинився (Сміл., Сашко, 1957, 88); // Прийнятий, установлений у війську, в армії. Словник української мови в 11 томах
  10. військовий — Військовий, -а, -е 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849) 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15. Словник української мови Грінченка