військовий
ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до війська.
За Россю почувся військовий оркестр (Н.-Лев., III, 1956, 133);
Пройшов військовий поїзд і не спинився (Сміл., Сашко, 1957, 88);
// Прийнятий, установлений у війську, в армії.
Військове правило велить йому [дозорцеві] в разі опору навіть.. [зброю] вживати (Фр., II, 1950, 353);
— Сьогодні ви спочивайте, — посміхнувся знову Щорс, — а завтра підемо марширувати за всіма правилами військової дисципліни (Довж., I, 1958, 137).
∆ Військо́вий о́круг див. о́круг.
2. Стос. до військовослужбовця.
Військовий обов’язок;
// Власт. військовослужбовцеві.
Ось він [полковник] поздоровляє Надю, таким певним голосом, з таким штучним військовим поклоном (Л. Укр., III, 1952, 485);
Горілий мав високий зріст і струнку, військову виправку (Десняк, I, 1955, 350).
3. у знач. ім. військо́ве, вого, с. Одяг і спорядження військовослужбовця.
Вони повернулися разом з Валюшкою — обоє вже у військовому (Ю. Янов., І, 1958, 282).
4. у знач. ім. військо́вий, вого, ч. Те саме, що військовослужбо́вець.
Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (Коцюб., III, 1956, 153);
Поруч з генералом стояв ще якийсь військовий у довгій бурці (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 43).
Значення в інших словниках
- військовий — військовий – воєнний Мають досить виразну значеннєву відмінність. Військовий – який стосується війська, встановлений у ньому. Вживається зі словами: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь (шпиталь), доктрина, дух, ешелон, квиток, кореспондент, кредит, лад... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- військовий — військо́ви́й прикметник Орфографічний словник української мови
- військовий — ВІЙСЬКОВИЙ – ВОЄННИЙ – ВОЇНСЬКИЙ Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- військовий — Військовий і воєнний Слова військовий і воєнний є в українській мові, але означають вони не одне й те ж, тому, мабуть, і трапляються часто помилки, коли їх ставлять не там, де треба, наприклад... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- військовий — -а, -е. 1》 Стос. до війська. || Прийнятий, установлений у війську, в армії. Військова адміністрація — а) система військово-адміністративних органів держави, державний апарат військового управління; б) військове управління територією... Великий тлумачний словник сучасної мови
- військовий — ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до війська. За Россю почувся військовий оркестр (І. Нечуй-Левицький); Пройшов військовий поїзд і не спинився (Л. Словник української мови у 20 томах
- військовий — див. воїн Словник синонімів Вусика
- військовий — ВІЙСЬКОВИ́К (людина, що служить у війську, армії), ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, ВІЙСЬКО́ВИЙ, АРМІ́ЄЦЬ рідше. Кадровий військовик.. був у високому чині (О. Гончар); Змінилося саме поняття військовослужбовця. Словник синонімів української мови
- військовий — Військо́ви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- військовий — Військовий, -а, -е 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849) 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15. Словник української мови Грінченка