військо

ВІ́ЙСЬКО, а, с. Збройні сили держави; армія.

У нього вотчина аж біля Прилуків укупі з братом, .. брат господарює, а він служить у війську (Кв.-Осн., II, 1956, 328);

Тоді він [Т. Шевченко] одвідав і Київ, і Кирилівку, і Хортицю, де колись була Січ славного війська запорізького (Мирний, V, 1955, 312);

// Частина збройних сил; озброєний загін.

Іде військо, іде й друге, А за третім стиха — Не дивися, безталанна — Везуть тобі лихо (Шевч., II, 1953, 43);

Попереду всього війська Три старшини виступали (Л. Укр., I, 1951, 375);

Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська (Рильський, Сад.., 1955, 20);

Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

військо — (збройні сили) армія, мн. полки, заст.: рать, дружина; (негативно про чужих) орда, полчища. Словник синонімів Полюги
військо — ві́йсько іменник середнього роду * Але: два, три, чотири ві́йська Орфографічний словник української мови
військо — Армія, збройні сили, ур. воїнство, рать, іст. дружина, НЕҐ. полчище, орда; (піше) піхота, (кінне) кіннота, кавалерія. Словник синонімів Караванського
військо — -а, с. Збройні сили держави; армія. || Частина збройних сил; озброєний загін. Кварцяне військо іст. — наймане військо в шляхетській Польщі в 16-18 ст., що його уряд використовував для придушення народних повстань та охорони державних кордонів. Великий тлумачний словник сучасної мови
військо — ВІ́ЙСЬКО, а, с. Збройні сили держави або повстанського руху; армія. У нього вотчина аж біля Прилуків укупі з братом, .. брат господарює, а він служить у війську (Г. Словник української мови у 20 томах
військо — військо: ◊ покли́кати до війська призвати до війська, взяти на військову службу (ст): Одного разу моє хлоп'яче серце наповнювалося смутком. Богдана Підгайного покликали до польського війська (Казанівський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
військо — Без проводу і військо гине. Важкого діла не зробиш без пильного догляду. В війську дадуть черевик, хоч ти на то не привик. В війську треба привикати до таких порядків, які в цивільнім стані ніхто не хотів би стерпіти. Приповідки або українсько-народня філософія
військо — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
військо — Ві́йсько, -ка, -кові і -ку, у ві́йську Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
військо — Військо, -ка с. Войско. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Військо йде, як мак цвіте. Ном. № 4206. Словник української мови Грінченка