1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

повезти

Повезти, пощастити, поталанити

Дієслово повезти має свої синоніми пощастити («Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу...» — М. Коцюбинський; «Якби тільки пощастило Артемові з хлопцями!» — А. Головко), поталанити («Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий». — М. Коцюбинський). Останнім часом воно витискує ці синоніми: «Дивись, як йому повезло: купив один квиток і виграв «Ниву».

Основне значення дієслова повезти — «почати переміщати що-небудь транспортним засобом» («Порадились разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю». — М. Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках послугуватись дієсловами пощастити, поталанити: «Дивись, як йому пощастило (поталанило): купив один квиток і виграв «Ниву»?

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повезти — повезти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повезти — [повеизти] -зу, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. поув'із, -веизла; нак. -зи, -з'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. повезти — -зу, -зеш, док. 1》 перех. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. 2》 перех. Везучи, відправити або доставити кого-, що-небудь кудись, до когось. || Поїхати разом із ким-небудь кудись. 3》 кому, неперех., безос. Пощастити, пофортунити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повезти — 1. див. удаватися, фортунити 2. це возом Словник чужослів Павло Штепа
  5. повезти — Пове́зти́, -везу́, -зе́ш; пові́з, -везла́, -везли́; пові́зши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. повезти — ПОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. кого, що. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом (Марко Вовчок); – Тпру!... Словник української мови у 20 томах
  7. повезти — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. повезти — ПОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. перех. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом (Вовчок, І, 1955, 362); — Тпру!... Словник української мови в 11 томах
  9. повезти — Пове́зти́, -зу́, -зе́ш гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати. Чуб. V. 12. Словник української мови Грінченка