складний

Складний і складаний

Щоб не помилятись у вживанні цих схожих слів — складний і складаний, як це часто доводиться спостерігати в мовленні, слід пам’ятати, що прикметник складний пов’язується з іменником складність, а складаний походить від дієслова складати; перший означає, що якась річ або явище — не прості, а становлять певну складність: «Складну ти задачу задала мені, — вже спокійніше відказав Бондар» (М. Чабанівський); цей прикметник, із наголосом на першому складі, має й друге значення, відповідне до російського складный, тобто «доброї будови тіла»: «Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице... все разом заворушилося в кількох дзеркалах» (І. Нечуй-Левицький).

Прикметник складаний указує на річ, яку можна складати: «Кулемет із трьома складаними ніжками» (з перекладу М. Пінчевського); «Поки чекали гостей, Стьопа витяг на палубу складаний гумовий човен, так званий кліпербот» (М. Трублаїні). Такий предмет, як кишеньковий ножик, може бути не тільки складаним, бо частини його складаються, а й складним, якщо в ньому є багато приладів, призначення котрих важко відразу збагнути.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складний — СКЛАДНИ́Й, а́, е́. 1. Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Дуже важливо вже тепер мати складні добрива, в які поряд з основними елементами живлення входили б також і мікроелементи (із журн. Словник української мови у 20 томах
  2. складний — (для розуміння) трудний, нелегкий, важкий, (про задачу) заплутаний, непростий. Словник синонімів Полюги
  3. складний — скла́дний прикметник доладний, стрункий, зручний складни́й прикметник не простий Орфографічний словник української мови
  4. складний — (інтеґрований) зібраний, складений, збірний, скомплектований, скомпанований, змонтований; (- обставини) г. скомплікований; (процес) комплексний, комбінований; (- фігури) вигадливий, хитромудрий; (для розуміння) нелегкий, важкий; (ребус) морочливий, крутий, с. нерозв'язний. Словник синонімів Караванського
  5. складний — 1. ускладнений, див. комплікований 2. (річ) це що складається, (людина) яка струнка Словник чужослів Павло Штепа
  6. складний — Складний і складаний. Аби не помилятися у застосуванні цих схожих прикметників, що часто спостерігається в мовленні, слід знати таке. Перший з них означає: “якась річ або явище становлять певну складність”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  7. складний — Важкий, заковикуватий, заковиристий, марудливий, морочливий, незбагненний, незвіданий, незрозумілий, непростий, нерозвіданий, нерозв'язний, нерозгаданий, нерозгадний, складненький, складнючий Фразеологічні синоніми: з загадкою; з заковикою... Словник синонімів Вусика
  8. складний — ЗГРА́БНИЙ (про тіло, фігуру — з пропорційним співвідношенням форм, ліній), СКЛА́ДНИЙ, ГРАЦІО́ЗНИЙ, ГРАЦІ́ЙНИЙ рідше. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (В. Словник синонімів української мови
  9. складний — СКЛА́ДНИЙ, а, е. 1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. складний — Складний, -а, -е 1) Сложный. 2) Складный; статный, стройный. Постать огрядна, повна і розом складна. Левиц. І. 434. Скомпонуйте тимпаннії лики і гарно скадні музики. Чуб. III. 26. Словник української мови Грінченка
  11. складний — I [складнией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (доладний, стрункий, зручний) II [складний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (не простий) Орфоепічний словник української мови
  12. складний — I скл`адний-а, -е. 1》 З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. 2》 Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв'язний. II складн`ий-а, -е. 1》 Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  13. складний — Складни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)