складний

I скл`адний-а, -е.

1》 З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла.

2》 Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв'язний.

II складн`ий-а, -е.

1》 Який складається з кількох частин, елементів і т. ін.

|| Якого можна складати завдяки рухомому або збірному поєднанню частин.

Складні слова — слова, які утворені з двох або більше основ і становлять структурно-семантичну єдність (землетрус, ледь-ледь).

2》 Який відзначається взаємозв'язком багатьох частин.

3》 Який становить сукупність багатьох взаємопов'язаних явищ, ознак, відношень, процесів і т. ін.

|| Мудрий, хитрий, вигадливий (про форму, будову і т. ін. чого-небудь).

4》 З різноманітними і суперечливими якостями, властивостями, особливостями (про людину, її вдачу, почуття і т. ін.).

5》 Важкий для розуміння, вирішення, здійснення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складний — СКЛАДНИ́Й, а́, е́. 1. Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Дуже важливо вже тепер мати складні добрива, в які поряд з основними елементами живлення входили б також і мікроелементи (із журн. Словник української мови у 20 томах
  2. складний — (для розуміння) трудний, нелегкий, важкий, (про задачу) заплутаний, непростий. Словник синонімів Полюги
  3. складний — скла́дний прикметник доладний, стрункий, зручний складни́й прикметник не простий Орфографічний словник української мови
  4. складний — (інтеґрований) зібраний, складений, збірний, скомплектований, скомпанований, змонтований; (- обставини) г. скомплікований; (процес) комплексний, комбінований; (- фігури) вигадливий, хитромудрий; (для розуміння) нелегкий, важкий; (ребус) морочливий, крутий, с. нерозв'язний. Словник синонімів Караванського
  5. складний — Складний і складаний Щоб не помилятись у вживанні цих схожих слів — складний і складаний, як це часто доводиться спостерігати в мовленні, слід пам’ятати, що прикметник складний пов’язується з іменником складність... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. складний — 1. ускладнений, див. комплікований 2. (річ) це що складається, (людина) яка струнка Словник чужослів Павло Штепа
  7. складний — Складний і складаний. Аби не помилятися у застосуванні цих схожих прикметників, що часто спостерігається в мовленні, слід знати таке. Перший з них означає: “якась річ або явище становлять певну складність”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  8. складний — Важкий, заковикуватий, заковиристий, марудливий, морочливий, незбагненний, незвіданий, незрозумілий, непростий, нерозвіданий, нерозв'язний, нерозгаданий, нерозгадний, складненький, складнючий Фразеологічні синоніми: з загадкою; з заковикою... Словник синонімів Вусика
  9. складний — ЗГРА́БНИЙ (про тіло, фігуру — з пропорційним співвідношенням форм, ліній), СКЛА́ДНИЙ, ГРАЦІО́ЗНИЙ, ГРАЦІ́ЙНИЙ рідше. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (В. Словник синонімів української мови
  10. складний — СКЛА́ДНИЙ, а, е. 1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. складний — Складний, -а, -е 1) Сложный. 2) Складный; статный, стройный. Постать огрядна, повна і розом складна. Левиц. І. 434. Скомпонуйте тимпаннії лики і гарно скадні музики. Чуб. III. 26. Словник української мови Грінченка
  12. складний — I [складнией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (доладний, стрункий, зручний) II [складний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (не простий) Орфоепічний словник української мови
  13. складний — Складни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)