складний
СКЛАДНИ́Й, а́, е́.
1. Який складається з кількох частин, елементів і т. ін.
Дуже важливо вже тепер мати складні добрива, в які поряд з основними елементами живлення входили б також і мікроелементи (із журн.);
Ядро у хімічних реакціях поводиться як елементарна частинка, а в ядерних – як складна, куди входять елементарні частинки: протони і нейтрони (з наук.-попул. літ.);
Складні сполучники є наслідком з'єднання в одне слово двох слів (з наук. літ.);
// Який можна складати завдяки рухомому або збірному поєднанню частин.
В руках у неї складний стілець і скринька з красками (Леся Українка);
[Зінько:] Треба піти в хату та взяти свого складного ножа (М. Кропивницький).
2. Який відзначається взаємозв'язаністю багатьох частин.
Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі всю оцю складну систему коліс (А. Шиян);
Він розумів, що шахта – це складний організм, а кожен забій має свої особливості, не знаючи яких, не зможеш стати добрим бурильником (Д. Ткач);
// Який становить сукупність багатьох взаємозв'язаних явищ, ознак, відношень, процесів і т. ін.
Потрапивши до міста, Павлуша Діденко зразу ж опинився в обставинах досить складних (А. Головко);
Імператори Костянтин і Роман одягалися. Це була складна церемонія (С. Скляренко);
// Мудрий, хитрий, вигадливий (про форму, будову і т. ін. чого-небудь).
Гімназисти .. виписували на добре вигострених ковзанах складні візерунки та вензелі (З. Тулуб).
3. З різноманітними і суперечливими якостями, властивостями, особливостями (про людину, її вдачу, почуття і т. ін.).
Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву (М. Коцюбинський);
Міцкевич був дуже складною, багато в чому суперечливою натурою (М. Рильський).
4. Важкий для розуміння, вирішення, здійснення.
Я маю доволі часу і починаю розв'язувати довге, складне завдання – скільки кіп могли б змолотить ті ноги за день (М. Коцюбинський);
Велике і складне питання про відтворення синтаксису, фразеології однієї мови засобами мови іншої не може в межах даної статті бути освітленим повно і всебічно (М. Рильський).
СКЛА́ДНИЙ, а, е.
1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла.
Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (І. Нечуй-Левицький);
Складна та гнучка [дівчинка], як тільки-но розквітла весняна квіточка (Н. Кобринська).
2. Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв'язний.
Значення в інших словниках
- складний — (для розуміння) трудний, нелегкий, важкий, (про задачу) заплутаний, непростий. Словник синонімів Полюги
- складний — Складний і складаний. Аби не помилятися у застосуванні цих схожих прикметників, що часто спостерігається в мовленні, слід знати таке. Перший з них означає: “якась річ або явище становлять певну складність”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- складний — скла́дний прикметник доладний, стрункий, зручний складни́й прикметник не простий Орфографічний словник української мови
- складний — (інтеґрований) зібраний, складений, збірний, скомплектований, скомпанований, змонтований; (- обставини) г. скомплікований; (процес) комплексний, комбінований; (- фігури) вигадливий, хитромудрий; (для розуміння) нелегкий, важкий; (ребус) морочливий, крутий, с. нерозв'язний. Словник синонімів Караванського
- складний — Важкий, заковикуватий, заковиристий, марудливий, морочливий, незбагненний, незвіданий, незрозумілий, непростий, нерозвіданий, нерозв'язний, нерозгаданий, нерозгадний, складненький, складнючий Фразеологічні синоніми: з загадкою; з заковикою... Словник синонімів Вусика
- складний — I [складнией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (доладний, стрункий, зручний) II [складний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і (не простий) Орфоепічний словник української мови
- складний — Складний і складаний Щоб не помилятись у вживанні цих схожих слів — складний і складаний, як це часто доводиться спостерігати в мовленні, слід пам’ятати, що прикметник складний пов’язується з іменником складність... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- складний — I скл`адний-а, -е. 1》 З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. 2》 Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв'язний. II складн`ий-а, -е. 1》 Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- складний — 1. ускладнений, див. комплікований 2. (річ) це що складається, (людина) яка струнка Словник чужослів Павло Штепа
- складний — ЗГРА́БНИЙ (про тіло, фігуру — з пропорційним співвідношенням форм, ліній), СКЛА́ДНИЙ, ГРАЦІО́ЗНИЙ, ГРАЦІ́ЙНИЙ рідше. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (В. Словник синонімів української мови
- складний — Складни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- складний — СКЛА́ДНИЙ, а, е. 1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- складний — Складний, -а, -е 1) Сложный. 2) Складный; статный, стройный. Постать огрядна, повна і розом складна. Левиц. І. 434. Скомпонуйте тимпаннії лики і гарно скадні музики. Чуб. III. 26. Словник української мови Грінченка