складний

ЗГРА́БНИЙ (про тіло, фігуру — з пропорційним співвідношенням форм, ліній), СКЛА́ДНИЙ, ГРАЦІО́ЗНИЙ, ГРАЦІ́ЙНИЙ рідше. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (В. Гжицький); Складна та гнучка (дівчинка), як тільки-но розквітла весняна квіточка (Н. Кобринська); Тонка, струнка, з великими чорними очима в надзвичайно довгих віях, з косами нижче колін, вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (З. Тулуб); У неї були великі блакитні, з довгими віями, очі, і вся вона була тендітна, граційна (І. Сенченко). — Пор. 1. ви́тончений.

ВАЖКИ́Й (здійснення, проведення чи подолання якого потребує великих зусиль, крайнього напруження), ТЯЖКИ́Й, ТРУДНИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, СКЛАДНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СУТУ́ЖНИЙ, СКРУТНИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил., ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм., УТЯ́ЖЛИВИЙ (ВТЯ́ЖЛИВИЙ) діал.; ЧО́РНИЙ розм. (про роботу — пов'язаний із великим фізичним напруженням, з виробничим трудом). Боротьба була довгою і важкою (З. Тулуб); Оволодіти майстерністю справжнього керівника, навчитися розумно користуватися своїми правами — річ важка, складна (з журналу); Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан (І. Нечуй-Левицький); Під час революції вона билась там (на Кавказі) з військом. Залягала в горах, робила трудні переходи (М. Коцюбинський); Нелегка це справа — новорічні побажання. Тут майже неможливо бути оригінальним (М. Рильський); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський); В час сутужного походу Ти принось мені пісень (П. Усенко); О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку (І. Франко); — Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці (Л. Яновська); — Ну, Марійко, чи вийде з моєї дочки письменниця? ..Формула тут проста: любов і двожильна праця (О. Донченко); Кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека (І. Франко); Порозгороджувалися люди не то що поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Панас Мирний).

ВАЖКИ́Й (про мову, стиль твору, розповіді — позбавлений чіткості, обтяжений деталями, багатослівний), СКЛАДНИ́Й, ГРОМІЗДКИ́Й. Стиль книги Величка важкий, багатослівний (з посібника).

СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм., МУДРУВА́ТИЙ розм., ХИТРОСПЛЕ́ТЕНИЙ книжн. Вона, моя маленька донька, ще не розуміється на складних проблемах людськості (О. Досвітній); Підводиться гнівний і красивий Демид. — Тут моя земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! — запам'ятав навіть таке важке слово (М. Стельмах); Їм давали трудніші диктанти, більш заплутані арифметичні задачі (Г. Хоткевич); Мабуть, Антон ніколи не зрозуміє тонких порухів жіночої душі (С. Чорнобривець); Коли б не сльози й сміх, водночас написані на обличчі Юсупа, він би не припустив такої головоломної думки (І. Ле); Його розумовий апарат не був удосконалений, щоб розплутувати якісь хитромудрі вузли (Л. Смілянський); (Галя:) Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Панас Мирний); Якісь два ченці .. говорять мені премудрії речі (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорноморченко.. хотіла б підкинути доценту каверзне запитання, щоб той пояснював із півгодини (Є. Гуцало).