ануїтет

(англ. anuity)

1. внесок, що періодично сплачується (щорічна рента).

2. тип термінової державної позики із щорічним погашенням боргу.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ануїтет — АНУЇТЕ́Т, у, ч., фін. 1. Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу і відсотків з нього. До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Словник української мови у 20 томах
  2. ануїтет — рос. аннуитет (фр. annuite — щорічний внесок, від латин. annus — рік) — різновиди щорічної державної позики, від якої кредитор щорічно одержує дохід (ренту) у вигляді процента, який встановлюється з розрахунком на поступову сплату кредитної суми (боргу) й процентів з нього. Eкономічна енциклопедія
  3. ануїтет — ануїте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. ануїтет — -у, ч. 1》 Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту). 2》 Пенсія, що її сплачують ануїтентам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ануїтет — ануїте́т (франц. annuite – щорічний внесок, від лат. annus – рік) у капіталістичних країнах вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний доход (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу й процентів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука