ануїтет

Значення в інших словниках

1. ануїтет — ануїте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. ануїтет — АНУЇТЕ́Т, у, ч., фін. 1. Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу і відсотків з нього. До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Словник української мови у 20 томах
3. ануїтет — (англ. anuity) 1. внесок, що періодично сплачується (щорічна рента). 2. тип термінової державної позики із щорічним погашенням боргу. Економічний словник
4. ануїтет — ануїте́т (франц. annuite – щорічний внесок, від лат. annus – рік) у капіталістичних країнах вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний доход (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу й процентів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука
5. ануїтет — рос. аннуитет (фр. annuite — щорічний внесок, від латин. annus — рік) — різновиди щорічної державної позики, від якої кредитор щорічно одержує дохід (ренту) у вигляді процента, який встановлюється з розрахунком на поступову сплату кредитної суми (боргу) й процентів з нього. Eкономічна енциклопедія