ануїтет
рос. аннуитет
(фр. annuite — щорічний внесок, від латин. annus — рік) — різновиди щорічної державної позики, від якої кредитор щорічно одержує дохід (ренту) у вигляді процента, який встановлюється з розрахунком на поступову сплату кредитної суми (боргу) й процентів з нього.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ануїтет — АНУЇТЕ́Т, у, ч., фін. 1. Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу і відсотків з нього. До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Словник української мови у 20 томах
- ануїтет — ануїте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ануїтет — -у, ч. 1》 Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту). 2》 Пенсія, що її сплачують ануїтентам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ануїтет — ануїте́т (франц. annuite – щорічний внесок, від лат. annus – рік) у капіталістичних країнах вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний доход (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу й процентів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука
- ануїтет — (англ. anuity) 1. внесок, що періодично сплачується (щорічна рента). 2. тип термінової державної позики із щорічним погашенням боргу. Економічний словник