ануїтет
АНУЇТЕ́Т, у, ч., фін.
1. Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу і відсотків з нього.
До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Він передбачає, що страховий внесок буде сплачений за один раз і натомість страхувальникові (застрахованому) протягом усього його життя страхова компанія здійснюватиме щорічні виплати (з наук. літ.).
2. Пенсія, що сплачується ануїтентам.
Гарантований ануїтет являє собою строковий ануїтет, який не пов'язується зі смертю клієнта і гарантується для мінімального періоду часу (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ануїтет — ануїте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ануїтет — -у, ч. 1》 Вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний дохід (ренту). 2》 Пенсія, що її сплачують ануїтентам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ануїтет — (англ. anuity) 1. внесок, що періодично сплачується (щорічна рента). 2. тип термінової державної позики із щорічним погашенням боргу. Економічний словник
- ануїтет — ануїте́т (франц. annuite – щорічний внесок, від лат. annus – рік) у капіталістичних країнах вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний доход (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу й процентів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука
- ануїтет — рос. аннуитет (фр. annuite — щорічний внесок, від латин. annus — рік) — різновиди щорічної державної позики, від якої кредитор щорічно одержує дохід (ренту) у вигляді процента, який встановлюється з розрахунком на поступову сплату кредитної суми (боргу) й процентів з нього. Eкономічна енциклопедія