повноваження

Значення в інших словниках

1. повноваження — повнова́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. повноваження — (діяти) право, компетенція, доручення, фр. мандат, г. повновласть. Словник синонімів Караванського
3. повноваження — -я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. || перев. мн. Права, надані особі або підприємству органами влади. Рамбурсне повноваження фін. — інструкція і (або) повноваження, видані банком, емітентом акредитива, рамбурсувальному банкові для надання відшкодування іншому банкові. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повноваження — ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М...м... таких повноважень не маю (Л. Словник української мови у 20 томах
5. повноваження — ПРАВА́ (свобода, можливість діяти певним чином, користуватися чимсь, гарантована державними або іншими законами, постановами тощо), ВІ́ЛЬНОСТІ (ВО́ЛЬНОСТІ) заст.; ПОВНОВА́ЖЕННЯ (надані особі або підприємству органами влади). Словник синонімів української мови
6. повноваження — ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М…м… таких повноважень не маю (Сміл., Черв. Словник української мови в 11 томах
7. повноваження — рос. полномочия права юридичної чи фізичної особи на здійснення господарських операцій, а також на представництво, що закріплено законодавче або нотаріально. Eкономічна енциклопедія