1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повноваження

повнова́ження

-я, с.

Право, надане кому-небудь для здійснення чогось.

|| перев. мн. Права, надані особі або підприємству органами влади.

Рамбурсне повноваження фін. — інструкція і (або) повноваження, видані банком, емітентом акредитива, рамбурсувальному банкові для надання відшкодування іншому банкові.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повноваження — повнова́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повноваження — (діяти) право, компетенція, доручення, фр. мандат, г. повновласть. Словник синонімів Караванського
  3. повноваження — ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М...м... таких повноважень не маю (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. повноваження — (англ. аuthorization) обмежене право на користування ресурсами організації і спрямування зусиль її співробітників на виконання завдань. Економічний словник
  5. повноваження — ПРАВА́ (свобода, можливість діяти певним чином, користуватися чимсь, гарантована державними або іншими законами, постановами тощо), ВІ́ЛЬНОСТІ (ВО́ЛЬНОСТІ) заст.; ПОВНОВА́ЖЕННЯ (надані особі або підприємству органами влади). Словник синонімів української мови
  6. повноваження — ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М…м… таких повноважень не маю (Сміл., Черв. Словник української мови в 11 томах
  7. повноваження — рос. полномочия права юридичної чи фізичної особи на здійснення господарських операцій, а також на представництво, що закріплено законодавче або нотаріально. Eкономічна енциклопедія