претензія

(англ. сlaims)

1. вимога кредитора, пред’явлена боржникові про сплату боргу, відшкодування завданих збитків, сплату штрафу, усунення недоліків або про зниження ціни проданої речі, поставленої продукції, виконаної роботи.

2. документ, в якому викладено ту чи іншу, здебільшого майнову, вимогу щодо зобов’язаної особи.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. претензія — прете́нзія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. претензія — -ї, ж. 1》 перев. мн. Вимагання чого-небудь від когось, пред'явлення своїх прав на що-небудь. 2》 Вияв невдоволення ким-, чим-небудь; образа на кого-, що-небудь. Бути в претензії. 3》 перев. на що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. претензія — ПРЕТЕ́НЗІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Вимагання чого-небудь від когось, пред'явлення своїх прав на що-небудь. – Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (І. Словник української мови у 20 томах
  4. претензія — прете́нзія (польс. pretenzja, з франц. pretention, від лат. praetendo – виправдовуюсь) пред’явлення права на щось; вимога, скарга, позов. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. претензія — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін. Словник синонімів української мови
  6. претензія — ПРЕТЕ́НЗІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Вимагання чого-небудь від когось, пред’явлення своїх прав на що-небудь. — Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. претензія — рос. претензия 1. Пред'явлення права нащось. 2. Заява кредитора, покупця, клієнта з вимогою про сплату боргу, відшкодування збитків, усунення недороблень, несправностей у товарі. 3. Вимога кредитора до боржника щодо добровільного врегулювання суперечностей, пов'язаних з порушенням прав кредитора. Eкономічна енциклопедія